💔 Чорна стрічка скорботи на портреті солдата — 🇺🇦 ІВЛЄВА Богдана Олександровича. Майже чотирнадцять місяців його доля залишалася невідомою. Рідні чекали, молилися, сподівалися на диво. Та дива не сталося… Сьогодні сміляни віддали шану та провели його в останню земну дорогу. Богдан Івлєв народився 8 листопада 1976 року у місті П’ятихатки Дніпропетровської області. Дитячі та шкільні роки провів у місті Гагри (Грузія), де проживав і навчався до 1992 року. Після початку грузинсько-абхазької війни був змушений разом із родиною переїхати до міста Сміла — на батьківщину своєї матері. У Смілі здобув професійну освіту у Смілянському центрі професійної підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, опанував професію токаря. Працював на радіоприладному заводі. Був працьовитою, відповідальною та щирою людиною. Найбільшою його гордістю і сенсом життя були діти, яких він безмежно любив і про яких завжди дбав. З перших днів повномасштабної війни став до лав територіальної оборони, а згодом був призваний на військову службу до 48 десантно-штурмового полку. Проходив військове навчання у Франції. 🪖Служив старшим водієм 3 штурмової роти військової частини Збройних Сил України. За мужність, відданість службі та захист України 25 червня 2024 року був нагороджений 🇺🇦відзнакою «Золотий Хрест» та 🇺🇦 медаллю ветерана війни. За роки служби побував там, де було найважче. Богдан Івлєв загинув 27 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у Волноваському районі Донецької області. Останній бій став для нього фатальним. Його життєвий шлях — це історія людини праці, батька і воїна, який у найважчий для країни час став на її захист. Висловлюємо щирі співчуття родині Героя від усієї громади. Світла пам’ять про Богдана Івлєва назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав. 🕯Поховали Богдана Івлєва на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).