5 років назад я почав з ідеї…ідеї, яка не супроводжувалась бізнес планом, впевненим бажанням стати пізнаваним і тим більше чітким планом що, куди, як і за чим ?все, що в мене було :• розуміння, що в моменті мені таки щось вдається• страх «а що, як не вийде?»• дике бажання вирватись з дна фінансового і не тільки…5 років назад в мене не було до кого звернутись за підтримкою, позичити $, попросити поради. 0, повний 0! Тому не думай, що ти особливий, така доля в більшості молодих пацанів.Але, був вогонь в очах і захоплення в душі, від самого розуміння того, наскільки важка і цікава доля мене чекає попереду.Чи буду я вас заспокоювати і говорити, що все далось легше, ніж здавалось? - ні, бо все було набагато важче, ніж я міг собі уявити.Кожен новий етап - ніс в собі пройоби і тонну проблем. Вигорання, втрата грошей, припинення дружби, і в якомусь з етапів загублений загальний сенс.Знову ж таки, чи особливий в тому я? - ні, бо така доля в більшості молодих пацанів.Але, кожного разу, коли я бачу перед собою мужиків/дівчат в яких горять очі чисто від того, що зустрілись в живу, які готові стояти 2 години на паркінгу біля машини, аби перестріти мене і попросити пораду чи просто зробити фотку і ГОЛОВНЕ, КОЖНОГО РАЗУ КОЛИ Я ЧУЮ :«Ти, твої голосові, твоя Команда, ваше навчання зробили моє життя кращим» Я розумію - все було не просто так. І запал знову оживає, і нові цілі і завдання знову виростають в записнику.Дивлячись на фотку вище, будучи цілеспрямованим молодим пацаном 5 років назад, в 17 років… чи міг я подумати, що так виглядатиме моє буденне життя, моя реальність? Чи міг я подумати, що люди, яких я дивився по ТВ будуть приїздити, щоб привітати і проявити увагу. Чи міг я подумати, що дорослі мужики будуть говорити, - хочу бути як ти….Для більшої романтизації можна було б написати - ні. Але… відповідь - ТАК і ще раз ТАК!Тоді, коли я розповідав баті про своє «далеко не реалістичне бачення» старий говорив, розкажи мені краще щось реальне, не страдай єрундою, я вже то чув…і тільки через то, що кожного разу після тих слів я мовчки, хоч дуже нервово ПРОСТО БРАВ І ПОВЕРТАВСЯ ЗА РОБОТУ - зараз я тут.Чи я особливий? Ні. Чи вийде в тебе? Відповідь ти знаєш сам. Але, скажу так, якщо зміг я, то зможеш і ти📝Загалом, хочу дуже подякувати кожному, хто приєднався до нас на святкування і тим, хто бути поруч не зміг. Без вас - не було б нас. Міцно жму руку кожному🤝Раджу глянути, як воно було (поки монтуємо фулл випуск на ютуб) тут - https://www.instagram.com/s/aGlnaGxpZ2h0OjE4MTgxMjc1NDc4MzMyNjM2?igsh=eWpheGloZWZ3Z3p4