Христос Воскрес! Зі святою Неділею, дорогі друзі!Можна прожити ціле життя і так і не зустріти Людину.«Не маю людини». У цих словах, які почув Господь від розслабленого біля купальні, зібраний увесь біль самотності й відчаю. Тридцять вісім років він чекав не просто зцілення, він чекав Людину. Того, хто помітить, не пройде повз, простягне руку допомоги. Але так і не дочекався. Бо можна прожити багато років серед людей і жодного разу не зустріти справжню Людину.Справжню не за іменем чи зовнішністю, а за серцем. Того, хто вміє бачити іншого, співчувати, бути поруч навіть тоді, коли самому важко.І приходить Христос. Він бачить, підходить, чує і піднімає. Там, де не знайшлося людини, приходить Бог і стає поруч. І цим показує кожному з нас, якими ми покликані бути.Сьогодні ці слова знову звучать у світі. У лікарнях, у домівках самотніх, серед болю війни і втрат. І десь глибоко вони звучать і в нашому серці. Ми всі шукаємо Людину.Але головне питання, чи стаємо ми нею для інших.Християнство не є чимось недосяжним. Бог не вимагає неможливого. Він просить тільки серця. Бути людиною означає не проходити повз, не звикати до чужого болю, вміти любити і прощати.Якщо в тобі є співчуття, ти вже близький до Бога. Якщо ти вмієш підтримати, навіть словом, ти вже живеш Євангелієм.Можливо, саме ти станеш для когось тією Людиною, яку він чекає роками.Бути справжньою Людиною, це і є дорога до Бога.