Ігумен Саватій (Собко) | 10 листопада - Одкровення про ОтцяІ, звернувшись до учнів, сказав: усе...

10 листопада - Одкровення про ОтцяІ, звернувшись до учнів, сказав: усе передане Мені Отцем Моїм; і хто є Син, не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина, і кому Син хоче відкрити. І, звернувшись до учнів, сказав їм окремо: блаженні очі, що бачать те, що ви бачите! бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.Лк. 10: 22-24———У сьогоднішньому читанні з Євангелія від Луки Спаситель відкриває учням одну з найглибших таємниць: Син знає Отця, і Отець знає Сина, а істина про Бога відкривається тільки тим, кому Син бажає її відкрити. Це не те знання, яке людина здобуває навчанням або досвідом. Це знання, яке сходить згори і наповнює серце світлом, коли людина віддає себе Богові.Саме таке духовне бачення було приховане від мудрих і самовпевнених людей, але стало доступним тим, хто має просте сердечне смирення. Тому некнижні рибалки змогли пізнати Отця, хоча ті, хто вважав себе мудрим, не помітили поруч із собою явленого Месію.Святитель Феофан Затворник навчає так: «Син перебував на землі і Сам відкрив усе потрібне людям, а також відкривав через Духа Святого, який діяв в апостолах. Тому те, що знайдеш у Євангелії і апостольських писаннях, це і є те, що можеш знати про Отця і про небесні речі. Поза цим не шукай іншої істини про Бога. Найголовніше вже сказане. Прийми це з вірою і не витрачай сил на пошуки того, що вже відкрите».У цих словах міститься велика духовна тверезість. Людина дуже часто шукає видінь і знаків, прагне нового одкровення, сподівається почути щось незвичайне. Однак найбільша істина вже дарована людям у Особі Ісуса Христа. Він і є шлях до Отця. Через Нього ми приходимо до світла і правди, і поза Ним ніхто не знайде істинної мудрості.Коли Христос каже учням: «Блаженні очі, що бачать те, що ви бачите», Він нагадує їм про величезний дар і про велике покликання. Пророки і царі Старого Завіту відчували наближення Месії, але не могли побачити Його. Учні ж бачили Бога, який став Людиною, чули Його голос, йшли за Ним, торкалися Його рук.У Євангелії від Матфея ці слова звучать у контексті повчання про притчі. Деякі дослідники вважають, що один з євангелістів запозичив фразу в іншого. Але значно природніше припустити, що Христос повторював одні й ті самі слова різним групам учнів. Адже Він навчав і дванадцятьох, і окремо сімдесятих. Якщо місія була одна, то природно, що й настанови могли бути однаковими.Так само, як батько повторює дитині головне, щоб вона не заблукала, і як пастир знову і знову нагадує пасомим шлях, так і Спаситель повторював слова, які мали закарбуватися у серці назавжди. Він укріплював учнів, щоб у хвилини випробувань вони пам’ятали, хто Він, хто є Отець і де знаходиться істинне життя.Для нас ці слова є закликом і сьогодні. Якщо ми прагнемо пізнати Отця, потрібно дивитися на Сина. Якщо хочемо внутрішнього прозріння, потрібно дозволити Христу говорити до нашого серця і відкривати нам Бога. Бо тільки Він веде до світла, тільки Він відкриває правду, і тільки в Ньому людина починає бачити очима віри.