Ігумен Саватій (Собко) | 27 жовтня — Ісус у домі Симона-фарисеяОдин із фарисеїв запросив Ісуса ...

27 жовтня — Ісус у домі Симона-фарисеяОдин із фарисеїв запросив Ісуса на трапезу; і Він, увійшовши до його дому, возліг при столі. І ось жінка з того міста, яка була відома як грішниця, дізнавшись, що Він у домі фарисея, принесла алавастрову посудину з дорогоцінним миром, і, ставши позаду біля Його ніг, плакала. Сльозами вона обливала Йому ноги, витирала волоссям своєї голови, цілувала їх і намащувала миром.Побачивши це, фарисей, що запросив Його, подумав про себе: «Якби Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця». Але Ісус, знаючи його думки, сказав: «Симоне! Маю щось сказати тобі». Той відповів: «Скажи, Учителю».Ісус розповів: «У одного позикодавця було два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, другий — п’ятдесят. Оскільки вони не мали чим повернути, він простив обом. Скажи ж, хто з них більше полюбить його?» Симон відповів: «Думаю, той, кому більше простив». Ісус сказав: «Правильно ти розсудив».Поглянувши на жінку, Він продовжив: «Бачиш цю жінку? Я увійшов у твій дім — ти не дав Мені води для ніг, а вона сльозами омочила Мої ноги й волоссям витерла. Ти не дав Мені поцілунку, а вона з тої миті, як Я ввійшов, не перестає цілувати Мені ноги. Ти голови Моєї оливою не помазав, а вона миром намастила Мої ноги. Тому кажу тобі: прощаються їй численні гріхи, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить». І сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». Ті, хто були з Ним, почали говорити між собою: «Хто Це, що навіть гріхи прощає?» А Він сказав жінці: «Віра твоя спасла тебе; іди з миром».Лк. 7:36–50⸻Притча про двох боржників, яку ми сьогодні чуємо в Євангелії від Луки, є частиною зворушливої історії про жінку-грішницю, яка прийшла до дому фарисея, щоб помазати ноги Ісуса дорогоцінним миром. У Луки цей епізод належить до Галілейського періоду служіння Христа — періоду, коли Він особливо багато відкривав милосердя та любов тим, кого суспільство відкидало.Фарисей, у домі якого відбулася ця подія, спершу згадується лише як «один із фарисеїв». Це підкреслює, що Ісус йде до кожного — навіть до тих, хто вороже налаштований. Фарисеї загалом опиралися Христу, але Ісус приймає запрошення, виявляючи: Він приходить не лише до праведних, але й до тих, хто Його не розуміє — аби спасти й їх.Жінка, названа «грішницею», за тлумаченням більшості древніх святих отців була блудницею. Це не просто гріховний вчинок — це стиль життя, який повністю віддаляв людину від морального суспільства. Проте саме така жінка першою проявляє найглибшу любов, покаяння і довіру до Христа. Вона не промовляє жодного слова — але її сльози говорять більше, ніж будь-яка проповідь.Її вчинок — це молитва серця, яке зрозуміло свою грішність, але не втратило віри в милосердя Божого Серця.У цьому уривку Ісус торкається великої духовної істини:Любов і прощення нерозривно пов’язані.Здається, що Ісус говорить водночас про два різні напрямки: • любов народжується з отриманого прощення • і також прощення дається за любовТут — духовний парадокс, який можуть зрозуміти лише ті, хто любив і кому було прощено:• Коли Бог дарує прощення, у серці народжується любов.• Коли серце любить Бога щиро, воно отримує прощення як плід цієї любові.Той, хто відчув, наскільки велике милосердя Боже, вже не може не любити. А той, хто вважає себе «майже безгрішним» і потребує мало прощення — рідко знає, що таке справжня любов до Бога.Саме тому фарисей — холодний, самовдоволений, впевнений у своїй праведності — не здатний зрозуміти ні покаяння жінки, ні милосердя Христа.А грішниця — зрозуміла.Через цю зустріч Бог промовляє і до нас:Не має значення, яке минуле маєш ти — важливо, з яким серцем ти приходиш до Бога сьогодні.В очах людей жінка була «грішницею».В очах Ісуса — душею, здатною на велику любов.Люди бачили її падіння.Христос бачив її серце.Перед Богом цінні не титули, не репутація і не минуле, а серце, яке любить і кається.