Ігумен Саватій (Собко) | Лазарева субота наближає нас до найскорботнішого періоду в церковному ...

Лазарева субота наближає нас до найскорботнішого періоду в церковному календарі – Страсного тижня, під час якого ми згадуватимемо останні дні земного життя Ісуса Христа... В суботу, напередодні свята Входу Господнього в Єрусалим, Свята Церква нагадує нам про чудо, яке звершив Спаситель: воскресіння праведного Лазаря Чотириденного (так його називають через те, що на момент звершення чуда було вже чотири дні, як Лазар помер).Лазар був братом Марфи і Марії, тої "що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм" (Ін. 11: 2). Ця родина жила в селищі Вифанія, недалеко від Єрусалима. Під час Свого земного життя Господь часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом. Лазар нездужав, Ісус знав про це, але говорив, що "ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий" (Ін. 11: 4). Якось Ісус Христос сказав Своїм ученикам, що знову піде до Юдеї: "Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його" (Ін. 11: 11). Прийовши до Вифанії, побачивши горе сестер за померлим братом, Господь теж сповнився жалем і заплакав. Коли відсунули камінь від печери, де було поховано Лазаря, Спаситель у моливі звернувся до Бога-Отця і потім голосно промовив: "Лазарю! Вийди геть". Померлий чотири дні тому Лазар, оповитий поховальними пеленами, вийшов, воскреснувши, і "тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього" (Ін. 11: 45). За те, що все більше людей стали послідовниками Христа, первосвященники і фарисеї змовились вбити його. Чудо воскресіння Лазаря має важливий зміст, адже показує перемогу життя над смертю, запевняє у звершенні згодом Господнього Воскресіння і загального воскресіння мертвих. Згідно з Переданням, після воскресіння Лазар прожив ще близько 30 років і був єпископом Кіттії (так раніше називалося місто Ларнака на Кіпрі). У цьому ж місті він упокоївся. Наприкінці IX ст. його мощі було перенесено до Константинополя.