В мене теж багато віршів і текстів російською. Моя рідна мова російська і я більшу частину свого життя спілкувалася російською. Я розумію як важко перейти саме у творчості на мову якою ти спочатку/ не думаєш/ не володієш достатньо щоб видавати на тому ж рівні. Я досі не викладаю свої вірші українською, бо мені не подобається як виходить. Але з часом вийде. І якщо я нічого не буду робити /не буду практикувати — нічого не вийде 💯. Мова є невідʼємною частиною культури країни. Коли країна і її культура під загрозою знищення — ти як творець робиш свідомий вибір, що обираєш підтримувати і що обираєш розвивати. Тому я не можу сказати собі: ну от вірш прийшов мені російською, тому буду випускати російською бо така я вже є, мені так зручно. Зараз, у часи повномасштабної війни за ідентичність, творчість — це стейтмент. Неможна просто творити. Твір — це внесок. І у що саме ти його робиш — вирішувати тобі. Але якщо ти робиш його у культуру мовою країни яка прийшла до тебе війною, не треба дивуватися, що тобі як мінімум скажуть «якого хуя».