Запекла книгожерка | Є дуже обмежена кількість книг, які я готова перечитувати повторно, ал...

Є дуже обмежена кількість книг, які я готова перечитувати повторно, але цю читала вже двічі і вона із тих, до який хочеться повертатись — вже хоча б тому, що щоразу роздивляєшся новий пласт глибини, тем і проблем.І цих тем тут стільки, що я навряд зможу охопити їх одним відгуком, тому пройдусь хоча б по основним.Перше, що хочеться відзначити — це разючий реалізм в усьому: поведінці героїв, думках, реакціях, поєднаний із безмежною поетичністю і дуже виразним поліським колоритом.Психологічність, фізіологічність і просто логічність — це історія, в якій віриш у кожну дрібницю, яка вражає емоційно, яка змушує пережити цілий спектр почуттів: від роздратування до відчаю, від зачудування до огиди, від занепокоєння до чистого жаху.Пронизана розпачем від втрати контролю, гнітючою безпорадністю і безсилям на щось вплинути.Авторка чудово передає тягучий плин часу — настільки повільний через зовнішні обставини, що від цього все буквально зудить. І у цей сповільнений час втискається неймовірна купа подій та ускладнень, дуже життєвих і правдоподібних, впізнаваних і зрозумілих до болю, але при цьому нетривіальних.З одного боку, авторка розкидає типові для трилерів гачки — підозрілі персонажі, автентичні легенди про лісове чудовисько, пошук інформації в мережі, цікавий експерт з міста, моторошна історична довідка.З іншого ж — працює з цими тропами абсолютно нетипово, збиваючи читача з пантелику, бо все виявляється не тим, чим здається через звичку до жанру.Мені тут прям напрошується аналогія із Твін Піксом, бо вайби місцями дуже схожі, хоча і далеко не ідентичні.Шикарна фемоптика, що проявляє купу жіночих страхів і оце постійне очікування небезпеки, ретельний аналіз і оцінку ситуації, поширеність побутового сексизму і тривожність жінки, яка ніколи не почувається захищеною, тому ретельно реєструє кожну дрібницю, кожен жест і кожен погляд.Місце подій, що ніби саме стає абʼюзером, газлайтить і маніпулює, затягуючи героїню, мов трясовина.Тема покинутих дітей, що червоною ниткою проходить крізь текст, відлуннюючи не тільки в основній сюжетній лінії із безмежно самотньою головною героїнею і підліткою, з якою її зводить доля, а й у другорядних епізодах, які підсилюють цю атмосферу.Ну і, звісно, шикарне загравання з історичними фактами, неочікуване прочитання сюжету про княгиню Ольгу, яке завдяки авторській трактовці раптом стає таким логічним і очевидним, що дивуєшся, як сама не дійшла до цього раніше.Дуже кінематографічні і поетичні описи.Оксана так майстерно володіє мовою, що я готова читати від неї історії про будь-що, навіть якщо сюжет мене не надто чіплятиме.Ну і звісно, те, як зрештою розкривається сенс, закладений у назву — уся його багатогранність і багатозначющість… Це просто вау.Я вже багато разів ділилась різними думками, повʼязаними із цим романом, і поділюсь ще, бо книга мене не відпускає, і хочеться говорити про неї, аналізувати, розбирати і нічого не пропустити.📖 «Залишена»✍️ Оксана КовальчукВидавництво Жорж