🎨 У цьому коміксі я найперше і найбільше хочу відзначити графіку — характерну, не дуже традиційну, з нотками брутальності.Майже експресіоністська картинка, з виразними, енергійними і живими лініями, грубими штрихами і високим контрастом, вона шикарно передає атмосферу Ґотема майбутнього — десь дистопійного, десь навіть трохи кіберпанкового, з елементами ретрофутуризму.

🎨 Колористика теж дуже цікава, хоча не настільки нетипова, а майже традиціна DC-шна: темна, приглушена, похмура гама з яскравими акцентами, трохи ніби задимлені кадри і доволі виразна палітра. Та цей комікс і в цілому відрізняється від більшості історій про Бетмена, хоча сюжет більш типовий і простий, ніж графіка.

🌃 З назви очевидно, що йдеться про Ґотем майбутнього, і Ґотем цей лишився таким само осередком зла і беззаконня, незважаючи на суворий, майже тоталітарний контроль держави. От тільки замість злочинців у масках тут тепер репресії і спецслужби, а самого Бетмена, який роками не зʼявлявся на радарах і якого місто вже встигло забути, оголошують терористом, щойно він трохи визирне із тіні.

🎩 Є певна детективна лінія, місцями дуже очевидна, але місцями й заплутана та складна.

😈 Є низка дуже неочікуваних сюжетних ходів.

🙏 Звісно ж, є певне моралізаторство і конспірологія, але не більш навʼязливі, ніж ті, що в цілому притаманні цьому лору.

🙊 Ну і десь філософський підтекст, що підіймає питання, чи важливо знати, хто саме ховається під симовлічною маскою, чи ж таки важливіший символ сам по собі. Дуже щільна, інтенсивна і динамічна історія з купою екшену, але і не без тянучих бетменівський самокопань і міркувань. Цікаво, захопливо, доволі стрімко залітає. Хочеться пороздивлятись якомога довше, для колекції точно потрібна річ.📖 «Бетмен. 100 років по тому»✍️ Пол Поуп🎨 Хосе Вільяррубія та іншіВидавництво Vovkulaka