Запекла книгожерка | Зустріла у Тільє цей цікавий термін, який раніше не чула, хоча саме по...

Зустріла у Тільє цей цікавий термін, який раніше не чула, хоча саме поняття мені знайоме. І, звісно ж, мій внутрішній душніла підштовхнув мене покопатись глибше😄Виявляється, в області вивчення плагіату ведуться серйозні дослідження, щоб визначити, де конкретно пролягають його межі.⛔️ В колах дослідників плагіату, кріптомнезія — тема табуйована: хоча все і свідчить про те, що це явище цілком реальне і стикалась із ним ледь не кожна людина, довести її доказовими методами практично неможливо.🪶 Найвідомішим випадком є кейс Гелен Келлер — сліпоглухонімої письменниці, яка втратила слух і зір у ранньому дитинстві, але це не завадило їй стати першою сліпоглухонімою людиною у світі, що здобула ступінь бакалавра (вчилась вона у Редкліфф-коледжі Гарварду), вивчити кілька іноземних мов і досягти світової відомості як авторці, лекторці і активістці.Коли Гелен було 11, вона написала оповідання «The Frost King», яке опублікували у шкільній газеті, і воно виявилось настільки успішним, що його передрукував великий журнал для незрячих.😱 Та за рік виявилось, що історія мало дуже багато спільних рис, іноді цілі рядки і абзаци, що повторювали оповідання «The Frost Fairies» іншої письменниці, Марґарет Кенбі.Гелен була у розпачі і стверджувала, що ніколи не чула про цей текст, але через деякий час одна з її викладачок згадала, що багато років тому читала його дівчинці.У школі провели «трибунал», щоб визначити, чи можна вважати цей випадок плагіатом, а чи Гелен дійсно не пам’ятала нічого про оповідання Кенбі і «вкрала» його несвідомо.І хоч дівчинку зрештою виправдали — на її бік став і директор школи, і кілька відомих культурних діячів, серед яких Марк Твен і Александр Белл, — ці події так глибоко травмували її, що вона кинула писати художні тексти і ледь не відмовилась від письменництва взагалі.До речі, деякі моменти у «Незавершеному рукописі» наштовхують мене на думку, що історія Гелен якось іще повʼязана із книгою, не тільки згадкою цього явища.Подібні історії ставались і з іншими письменниками: 🪶 Роберт Луїс Стівенсон після написання «Острову скарбів» ніби як зненацька помітив, що у творі багато елементів, підозріло подібних до текстів Вашингтона Ірвінга; 🪶 у текстах Семюела Колріджа виявили багато запозичень, у тому числі майже дослівних, з творів інших поетів і письменників;🪶 Умберто Еко сам відмічав, що деякі уривки з його «Імʼя Рози» нагадали йому якусь книгу з його домашньої бібліотеки, і він запідозрив, що несвідомо запозичив елементи з неї.Я думаю, сюди ж можна віднести і деякі епізоди плагіату, які закидали Кінгу.Є схожі історії і серед музикантів, і у кіноіндустрії, і насправді важко провести чітку межу і зрозуміти, свідоме запозичення або несвідоме. Але термін зберігайте, у хазяйстві може знадобитись😁#запеклі_слова