Запекла книгожерка | З одного боку, тут є важливі стигматизовані теми.З іншого — текст і сю...

З одного боку, тут є важливі стигматизовані теми.З іншого — текст і сюжет дуже примітивні.Автор ще у передмові зазначає, що писав цю книгу як своєрідну терапію — і я справді сподіваюсь, що для нього ця терапія спрацювала. Але це не більше, ніж фантазійний щоденник, в якому людина, якій підгоріло, прагне виплеснути свої емоції😌Тож з хорошого:👁Тут йдеться про серйозні внутрішні конфлікти, про прийняття себе і того факту, що на таке саме прийняття від тих, кого вважаєш близькими, не завжди можна розраховувати 👁Підіймається питання віри та релігії. Питання того, як жити із собою, коли віриш у того самого бога, в ім’я якого тебе намагаються винищити👁Розкрита тема, якої саме в книжках я ще не зустрічала — нетолерантність і конфлікти всередині квір-спільноти, де так само існує серйозна проблема зі зневагою і дискримінацією через гендер та орієнтацію або через те, що хтось не вписується в твої особисті уявлення про норму👁Зачіпається питання нейронетиповості — поверхнево, але є кілька непоганих штрихівЗ поганого:👁Сюжет дуже клішований. Це досить стандарта постапокаліптична історія, в якій мало хто пережив кінець світу, без жодного пояснення, чому і як хтось таки пережив. Ну, тобто, те, за що нарікають як за «непрописаний світ» — і тут з цим все дійсно погано👁Персонажі тут здебільшого існують виключно як функції. Або навіть не так — як репрезентація різномаїття. Ну, тобто у нас є ґей, лесбійка, трансгендерна жінка, трансгендерний чоловік, небінарна особа, тощо тощо — і це було б прекрасно, якби за цим було щось іще, а не просто гендерне визначення.Тобто, ці герої ніяк не проявляються, це одна велика безлика масовка без бекграунду, без тривимірних образів і якоїсь спроби пояснити, чим кожен конкретний персонаж цікавий, яка його історія, що ховається під обгорткою, і таке інше.Те саме з сектою — вона просто максимально гидотна і збочена, складається з карикатурно злих учасників, але жодних чітких принципів не видно, жодної притомно поясненої мотивації, жодних особистостей. Це просто абстрактні поганці, які за все погане і проти всього хорошого.👁І при всій поверхневій жорстокості теми, історія дуже мʼяка насправді.Ну, тобто, люди, що вижили під час всепоглинаючого апокаліпсису, коли решта людства перетворилася на гнилі рештки за лічені дні; люди, що відчайдушно борються за виживання, не маючи на це жодних шансів — не були б такими стриманими, позитивно налаштованними і високоморальними.🐼До прикладу, ілюстрація: у всих цих реаліях, одна з героїнь заявляє, що буде неетично пожертвувати майже повним незнайомцем, що і без того смертельно хворий, заради виживання всієї групи, що складається з її близьких🙃😈Або в тих же обставинах, підозрілого чужака миттєво приймають до групи майже без питань просто тому, що він пообіцяв нікому не шкодити.Багато штучних елементів типу гниття, блювоти, понівечених тіл, але при цьому нема справжнього травматичного горору, що відобразився б на героях і дав би відчути, наскільки все це болісно і жахливо.❣️Ще трохи до хорошого: таких самих примітивних книг про гетеро персонажів мільйони, і вони користуються попитом. Я і сама люблю іноді відключати мозок і читати щось подібне, тож вважаю плюсом, що для різномаїття є оця книга з акцентом на квірних героях.🚬Ну і знов до мінусів: дивно, що експерт з гендерної лексики, який консультував переклад, пропустив десь мінімум 5 випадків, коли герої говорять про себе не в правильному роді.Книга прохідна. Я очікувала більшого. Але як одноразова жуйка цілком має місце бути.📖 «Пекло слідувало за нами»✍️ Ендрю Джозеф ВайтВидавництво Букшеф