Бачить Бог, не збирався я писати про цю пісню, але ж вона в тіктоках вже всіх задовбала, тому ось.Факт №1: “Забудь печаль” – це дуже буковинський трек. Музику до нього створив Леонід Затуловський, один із найяскравіших андердогів на чернівецькій естрадній сцені 70-х. Це із ним Володя Івасюк радився по саунду, коли писав “Червону руту”. Це він – засновник і перший художній керівник ВІА “Черемош”, у якому на вокалі були цілих дві Ротару, але жодної Софії (мова про рідних сестер Івасюкової музи, Лідію та Ауріку). Це йому вистачило сміливості і чесності із собою, щоб у 80-х плюнути з високої дзвіниці на весь той шоубіз та податися у диригенти на класичну сцену.Що ж до лірики, то її написала Тамара Севернюк – знана чернівецька журналістка та поетеса-піснярка, яка крім “Печалі…” також доклала руку до, скажімо, “Маків для сина” – щемкого триб’юту Володимиру Михайловичу у виконанні Павла Дворського та “Смерічки”, про який я колись вже розповідав.Факт №2: “Забудь печаль” вперше виконав не Василь Зінкевич, а вищезгадані Лідія та Ауріка Ротару у складі “Черемошу”. Тоді пісня не завірусилася, зате у 1981-му Василь Іванович осяяв її своїм голосом у музичному фільмі “Червона Рута. 10 років потому” – типу сиквелі оригінального м’юзиклу, у якому від нього залишилася хібащо назва.Що ще? “Забудь печаль” – це той випадок, коли тащить аранжування. Ви сильно здивуєтеся, коли я скажу вам, що за нього відповідав Дмитро Гершензон, тодішній саундпродюсер “Cвітязя”, який невдовзі зведе колись легендарний луцький ансамбль під проводом Великого Зе (це я про Зінкевича) до рівня недолугого самограйка-бенду. І тут Дмитру Лазаровичу справді є за що дякувати! Саме він привніс у “Печаль…” атмосферні сопілки та електрофанк, що є у нас вдома. Ось це і робить цю пісню чимось цікавішим за цукровий слоумо-шлягер, створений виключно для ротацій на брехунці залітання в тренди. Але я бачу, як сильно він вам подобається, тож можете зі мною не погоджуватися ;)https://www.youtube.com/watch?v=iqaxpDtQgkU&list=RDiqaxpDtQgkU&start_radio=1