Василь, з позивним «Термід», не з тих, хто з дитинства мріяв про війну. У березні 2022 року він прийшов у військкомат тому що треба було стати на захист.“Повістка прийшла — я з’явився.”Десять днів курсів — і він вже бойовий медик у складі 25 Січеславської бригади ДШВ . Без довгої підготовки, без “поступово”. Одразу — в реальність, де рішення приймаються швидше, ніж встигаєш їх осмислити.Перший штурм — під Сіверськом.Завдання — повернути втрачені позиції.“Виконали задачу без поранених! Тоді це здалося… навіть дивним.”І з того моменту — майже без пауз: Ізюм, Лиман, Бахмутський напрямок, Червонопопівка. Штурми змінювалися обороною, оборона — короткими відкатами, після яких знову треба було йти вперед.“Там не думаєш. Зупинив кров, перев’язав, затампонував — і далі. Якщо почнеш думати — втратиш час.”Одним із найважчих моментів став вихід з Орлівки.Зима. Вода. Оточення.“Йшли через ставки. Вода по груди. І було таке відчуття… що можеш не вийти.”Після — знову бої. Кармазинівка, Червонопопівка. Саме за ці штурмові дії Василь отримав відзнаку «За штурм» від генерал-майора Олега Апостола.За час служби — контузії, поранення від дрона, евакуації, десятки ситуацій, де рахунок ішов на хвилини.Січеславський медик не рахує врятованих. Не збирає історії про себе. Каже, що це спільна робота.“Там ніхто один нічого не робить.”Сьогодні Василь уже непридатний за станом здоров’я, міг би списатися, але службу не залишає.“Поки не виганяють — працюю.”Просто людина, яка опинилася там, де потрібно — і зробила те, що могла.І, можливо, саме в цьому і є справжня сила.“Я ж кажу… не думав, що сюди потраплю.”#25опдбр #дшв #техно_десант #за_штурм