𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

📣 Микола Княжицький:Про позбавлення громадянства ТрухановаВ українській правовій системі верховенство права, на жаль, часто відсутнє. Якщо хтось не подобається вищому керівництву держави — на цю особу можуть накласти санкції або позбавити громадянства. І це вибірковий інструмент в руках влади. Хоча і санкції, і позбавлення громадянства жодним чином не звільняють правоохоронні органи від обов’язку розслідувати можливі злочини, якщо такі були. Але злочини не розслідують, бо правоохоронна система діє у ручному режимі, виконуючи стоп і фас від влади. Як можна карати за законом проросійського у висловах Труханова, якщо депутати від правлячої партії чинять так само? Тому позбавлення громадянства і накладання санкцій на громадян України стають зручним інструментом політичної боротьби.Я не виправдовую Геннадія Труханова. Його опір деколонізації й декомунізації, проросійська політика та дії, у яких його обґрунтовано звинувачують українські активісти, є ганебними. Він має відповідати перед законом. Але — відповідати за законом ! А не через бажання взяти під контроль фінансові потоки у його місті! Якщо Труханова позбавили громадянства, його повноваження, відповідно до закону, має виконувати секретар міської ради, обраний людьми. І міська рада, яку також обирали громадяни. Бо це вибір людей.Те, що замість мера намагаються призначити не обрану громадянами особу, а керівника військової адміністрації з Офісу Президента, ще раз підтверджує політичний характер цього рішення.Небезпека таких політичних кроків очевидна. Сьогодні вони спрямовані проти твоїх опонентів — і хтось радіє: «Так їм і треба!». Але завтра точно так само можуть позбавляти громадянства чи накладати санкції на тих, кого ти вважаєш своїми союзниками — лише тому, що вони стали незручними для влади.І чи будуть тепер доведені до суду справи про корупцію і злочини в Одесі, чи позбавлення громадянства стане індульгенцію для Труханова, бо те саме тепер робитиме ставленик влади ? Так, Одесу потрібно захищати від російських впливів і агресії. І роль Труханова суперечлива. Місто під його керівництвом виживає під російськими ударами і на піддається агресії, хоча він сам продовжує захищати російські наративи. В цій боротьбі дуже легко перейти тонку межу між захистом держави й руйнуванням принципу верховенства права. А саме верховенство права робить нас демократичною, сильною державою, яка здатна не лише боронитися, а й перемагати.

📣 Треба з чогось почати, а з чого - не знаю)Почну здалеку. На моє рішення, яке я збираюся анонсувати, вплинули два чоловіки.Не приховую, що величезне враження на мене справила зустріч з Дмитром Чекалкиним. Я досі не оговталася, що людина такого рівня, аудиторії і досвіду звернула увагу на якийсь там мій контент. Дмитро вміє - мʼяко, інтелігентно і тепло - переконати, що варто спробувати щось нове, трохи розширити спроби доносити інформацію, яка не має шансів на поширення, окрім як від нас, тих самих, незручних і непоступливих. Я дуже дякую Дмитру за натхнення і дружнє тепло…Другий чоловік - мій і ваш друг, Павло Пилипенко, який загинув в липні цього року. Останнім часом Павло з гіркотою запитував: «де ж ви? Усі, які були на акціях, які не мовчали? Скільки вам ще треба доводів, що влада знищить країну? Ми тут трішки зайняті, вибачте. А чим ви зайняті у тилу?»Ти мав рацію, друже…Посприяли прийняттю рішення безкінечні блокування, перестрибування зі сторінки на сторінку, зникнення кожного пʼятого допису…🔥Отже, я буду ще й тут: https://youtube.com/channel/UCrDEqPL7IwBkdjU99Ctc-bw?si=1vhP2L1KB3q1-a0FСтаратимусь щодня ви мішати щось таке, за що мене фейсбук зніс би зі свистом.Це перші спроби, тому давайте без оцих закочених під лоба очок))❤️‍🩹Перше, більше відео прогнозовано присвятила вам, дорога порохоботська бульбашко. З любовʼю і вдячністю за те, що ви чудові люди і справжні патріоти своєї країни.Уже записала кілька коротких відео - загляніть в YouTube Shorts. Власне, потихеньку освоююсь.Звісно, запрошую!) І дякую, що ви є!❤️‍🩹

ПОЗА МЕЖАМИ ГАНЬБИ! Героїв БУЗКОВОГО ПАРКУ оголосили "ДЕЗЕРТИРАМИ"! // Оксана Погомій Це справжнє знущання, це не вкладається в голові! На 16 бійців героїв боїв в Херсоні 1 березня 2022 у Бузковому парку і Лицею подали заяву в ДБР як на "дезертирів", які "самовільно залишили частину". І за цією заявою відкрито КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ! Вже на сам момент подання цього наклепу - один з бійців загинув в тому самому бою, другий був закатований тут, в Херсоні, в окупації, третій пізніше пішов воювати і теж загинув. Ще двоє воюють зараз в ЗСУ... і так далі. Мало того, що три роки керівництво відмовлялося ВИЗНАТИ наших героїв - військовими учасниками бойових дій, мало того, що поранені у Бузковому парку лікувалися за свій кошт і не отримали НІЯКОЇ допомоги від держави, їх ще й оголосили "ЗЛОЧИНЦЯМИ"! Про яку повагу, про яку вдячність нашим захисникам може йти мова, коли відбувається таке паскудство!? Погомій Оксана, депутатка міської ради Херсона, Європейська Солідарність #херсон #бузковийпарк #європейськасолідарність

📣 Julia Polibina:Як по-різному вирішують питання про звільнення від служби для "співака від ОП" і для звичайного хлопця з села, що має батька-інваліда, який не встає з ліжка.‼️«В мене батько з інвалідністю, він може померти [...] обіцянками мене «годували» до вечора. На другий день мене повезли на полігон».Володимир Маліцький – єдиний син і доглядальник свого 82-річного батька, через що мав відстрочку. Під час чергового відвідування ТЦК для подовження відстрочки він додому не повернувся, а батько залишився сам зачинений удома. Після розголосу Володимиру надали 10 днів відпустки для впорядкування документів. Після цього він має повернутися до військової частини‼️ В той самий час, нагадуємо, що Віталій Козловський звільнений у запас із ЗСУ через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.На відео, яке оприлюднили в ТК "Сніданок Химери", можна пересвідчитись, як саме пан Віталій прямо в одному із ТЦ столиці проводить цей "догляд".

📣 Для моєї бульбашки поширювати сьогоднішні фото з Івано-Франківська сенсу немає - їх усі передивилися. Але ж не френдами єдиними живе людина, як кажуть))Знаю напевно, що мене читають багато з тих, які були колись близькими. Колись - це до 2019-го. Або ж тих, які ніколи не були близькими, але їх невмолимо тягне на мою сторінку… Саме для таких людей ось такі світлини - одкровення. У їхньому світі, побитому колись 1+1, а нині мараХвоном, таке ставлення до пʼятого президента зі сторони звичайних людей - це шок-контент. Їм такого мосейчук не намащує, тому вони поза контекстом…Люди, що ж ви наробили? Якого президента ви проміняли на чортішо! Не зрадливе і вбивче для країни чортішо!Не було б страшної війни, не було б кілометрів кладовищ - скільки людей були б живими! Якби навіть путін зважився, то країна була б фортецею. І не зелькиною - фількиною, а справжньою, захищеною і озброєною до зубів. Якби ж ви це лише з собою зробили, то зелена ганчірка вам в руки! Ви варті того, якого нині маєте. Але ж скільки людей ви прирекли своєю триклятою галочкою у бюлетені…

📣 Коли батько пішов на війну, його сину був рочок. Чи ще й не був. Малюк тата не знав, а знайомився впродовж коротких відпусток, які він проводив, міцно обвивши рученятами татову шию.Коли той вкотре повертався на війну, подарував малому книгу з казками про українських богатирів.Мама щодня перед сном читала малому одну з казок. Помітила, що він тицяє пальчиком на сторінку і промовляє: Тято.., тято…- Так, синусю, це тато тобі купив.Але малий щовечора продовжував промовляти те саме слово, вказуючи на картинки.І жінка зрозуміла, шо не у подарункові справа, а у тому, що Іван-Богатир - це тато. І Микита-Кожумʼяка - це тато. І Котигорошко - це тато. У кожному казковому героєві дитя бачило свого тата.Відтоді вона читала так:- І закинув Назарчиків тато хату на плече, і поніс, насвистуючи. А усі принишкли від його сили…- Прийшов Назарчиків тато до коваля і каже: зроби мені величезну булаву - змія перемогти.Назарчик щоразу засинає щасливим, жінка щоразу довго плаче…Розповіла мені мама Назарчика цю історію два тижні тому. А я хотіла її розповісти саме сьогодні.Зі святом, наші дорогі Захисники і Захисниці!Думаю, вам уже млосно від пафосу і гучних слів. Просто повертайтеся пошвидше до найрідніших.Дякуємо за збережену країну.Ви - наші реальні, а не казкові богатирі!🇺🇦01.10.2024

📣 Одна історія війни. Одна покалічена доля, життя, майбутнє. Одна з сотень тисяч. І немає цьому ради...Село на межі Київської і Житомирської області, де навесні точилися жорстокі бої. У лісі місцевий житель знайшов дівчину років 22. Початок історії уже тягне на триллер чи фільм жахів. Десь воно так і є. Бо це Україна. І у нас війна.Дівчина погодилася брати їжу в обмін на випасання овець. Вона категорично відмовляється приймати будь-яку допомогу безоплатно. Тому, скоріш за все, чоловік був змушений "дати їй роботу". По ходу, це єдина жива душа, якій дівчина хоч щось про себе розповіла.Вона з Херсонщини. Має дві вищі освіти. За її словами, " возвращаться некуда, уже никого нет". На питания, як вона опинилася на Житомирщині, повторює одне й те ж:- Пятнадцать дней ада... Пятнадцать дней ада... Пятнадцать дней ада...Знайшли її з собачкою, з нею вона й проводить увесь час. Бере олівці і йде у ліс малювати. Малює так, що у місцевих жителів, які не звикли до високого мистецтва, відвисає щелепа...Нікого не підпускає до себе, миттєво тікає. Хотіла оселитися на окраїні села: "мне здесь хорошо...", але там є господарі. Місцеві пропонують їй оселитися у покинутій хаті. Думають, як допомогти їй перезимувати.Ще раз: питання не в небажанні їй допомогти, а в тому, що вона відмовляється прийняти будь-яку допомогу. Побоюються, що дівчина зірветься і зникне. Краще, хай залишається там, де її полюбили... У відповідь на гуманітарну допомогу дала пачку чіпсів - все, що у неї було. За здогадками місцевих, батьків дівчини вбили у неї на очах, а над нею довго знущалися: "пятнадцать дней ада..."Шоковані волонтери дорогою назад і плакали, і мовчали, і переповідали побачене.Після почутого я цілий день перебуваю у стані помірної пришибленості і легкої неадекватності.Забігаючи наперед скажу, що потрібні спеціалісти - психологи, психіатри - є, і вони готові їхати будь-куди, аби допомогти. Треба, щоб вона погодилася бодай поговорити. Про те, щоб на горизонті промайнув чоловік, навіть мова не йде. Багато небайдужих людей продумують варіанти і способи допомоги.Я просто хотіла поділитися ще одним пазлом чорного горя і пекучої біди, яку нам принесли "братішечки". Хай наслідки скоєного не дають спокою їхнім нащадкам у сьомому поколінні.За що це тій дитині? Ну, за що?26.09.2022

📣 Вкотре переконуюсь, що нічого не буває просто так у цьому світі. Хотіла написати цей допис два дні тому, навіть озвучила це бажання, аж тут фб підсовує нагадування, що «у такого-то друга незабаром день народження».. Ага, думаю, треба приберегти задум до потрібного моменту)Три дні тому мені ще нічого було сказати на адресу Дмитра, окрім загально відомих фактів: розумаха, інтелектуал, один з най-най-популярніших блогерів і дуже принципова людина. Він витягує на собі велику частину інформаційної боротьби з вбивчою зеленою сараною, послідовно розповідаючи правду, спростовуючи фейки і намагаючись достукатися до одурманеного пропагандою населення.Аж тут мені випала нагода провести два дні поруч з Дмитром і його прекрасною дружиною. Не просто обмінятися дружніми репліками, а багато годин поспіль спостерігати, слухати, робити висновки.Я вам, звісно, не порадник, але думку свою озвучу. Ви добре ставитеся до Дмитра? Не стримуйте себе. Ставтеся до нього набагато краще. Я шокована і якось… розчулена таким відкриттям. Ідеаліст-інтелектуал, який зберіг по-дитячому щире серце, максимально відкрите на добро.Реакція людей на нього безцінна. Ну, те, що він був найбільш фотографований гість заходу, це зрозуміло) Усі, усі люди відходили з посмішкою. Усі намагалися сказати щось приємне, встигнути поділитися наболілим) Молодь! Підходила молодь, навіть юнь: я вас читаю, поважаю….Скільки відвідувачів прийшли повторно, на другий день! - Вчора купила книгу, дочка забрала, давайте ще!- Це унікальна людина! - каже уже мені незнайомий чоловік, - я вчора купив ось цю книгу, я до ранку читав! У мене очі червоні! Так і скажіть йому - він унікальний!А ось це: «ми з вашими «веселими яйцями» увесь Майдан простояли!» - це взагалі топ комплімент.Мені здалося, що якраз себе, унікального, і свою творчість Дмитро рекламує дуже слабо.Мені здалося, що головне для нього - люди. Їхня енергетика, оця щира безпосередність, оце бажання за кілька секунд поріднитися і своєю хвилинною присутністю в житті привнести у нього якихось фарб…Дмитре, це мало бути кілька слів))) Але я під таким враженням, що можу, як той чоловік, не спати всю ніч. Тільки він Вас читав, а я про Вас писала б))З днем народження! 💐Нехай все вдасться! І нехай у Вас буде багато щастя.

📣 Надія Сухорукова:Привіт, моє розбите та скалічене місто! Мій мученик. Мій зруйнований, понівечений, поранений, але все ще живий, Маріуполь. Ти тримався якийсь час. Щоправда, зараз ти дуже здав. Будь-хто б здав. Я взагалі померла б. Тебе розстрілювали, спалювали, катували та знущалися. Але ти довго не здавався. Ти, справді, був героєм.Ти не міг терпіти, коли вмирали ті, хто раніше вільно ходив твоїми вулицями, включав вечорами світ у твоїх віконцях, купався в самому теплому на світі морі, реготав під літнім дощем і ловив язиком зимові сніжинки.Ти не міг чути їхніх криків, бачити їхній біль, витирати їм сльози. Ти знав, що примарно ховаєш їх у своїх підвалах від справжніх бомб. Від цього тобі було моторошно.В тебе не вистачало сил бачити, як вони вмирали. Ти вважав за краще померти сам. Пам'ятаєш, як розпочався 2022 рік? У нас упала ялинка. Вона стояла на театральній площі. Потім раптом зігнулася і зробила крок убік, як іграшка- пружинка. Хтось сказав: "Погана прикмета". Але більшість людей посміялися. Маріупольці тоді не вірили у прикмети. Що може статися з нами, у найкращому місті на світі?Потім під російськими бомбами також йшли твої будинки. Вони складалися і зникали з вулиць. І вже нічого не можна було змінити. Вони зникали разом із людьми. Назавжди.Зараз тобі боляче. Тобі страшно. Тобі самотньо. Ми далеко і все ще тебе любимо. Але ти більше не віриш у любов. У тебе завмерло серце. Воно стало кригою. Навіть спекотне маріупольське літо його не розтопило. Кров тих, хто загинув, запеклася в землі та підвалах, на дитячих майданчиках та в палісадниках, у розбитих квартирах та мертвих під'їздах. Кров тих, кого ти любив. Тих, хто любив тебе. Усередині тебе – всесвіт болю. З Днем народження! Я дуже сумую без тебе. ***фото живого Маріуполя до вторгнення рф. Не знаю точно, хто сфотографував цю красу, тому фотографа не вказую. Якщо знаєте, напишіть, будь ласка.

У стрічці несеться відео, на якому й-на р-ня вбиває красеня коня. Відео не дивилася - боюся, живою до кінця не додивлюся.Злива коментарів на кшталт «а що взяти з немитих? Вони всі там такі!»Так, вони всі такі. Генетичний збій, в результаті якого ці покручі покинули чат людського виду.Натомість маю питання до нас - інших.«20 серпня керуюча супермаркетом «Фора» в Ірпені, разом із працівницею магазину, задушили(!) безпритульного кота. Ще двоє співробітників спостерігали(!) за цим»Вражає кількість живодерів на одного нещасного котика. Задіяні були перчатки і фуфайка - живодерський набір, не інакше.Й-не дно!Далі.«У Києві працівники станції метро Теремки не впустили відомого місцевого собаку Мішу в укриття під час тривоги через скаргу киянина» Киянин - це відомий живодер, який себе досі непогано чухає на волі, і якого дратують живі тварини навколо.Міша - той самий Міша, який вже став зіркою соцмереж і частиною серця тисяч людей. Який важко переносить обстріли і тремтить усім тілом. Тому йде до людей за порятунком. Але не всі двоногі - люди. Ой, не всі.Ми інші. А хто ж тоді ці тварюки, які, мало не вдесятьох, котика душили? Не буду писати, чого бажаю «героям публікацій». Думаю, це читається між рядків.