Я от одного в толк не візьму. Ми ж велика країна. Я не про велич, бо всю велич Зеленський всотав, нікому не залишив.Ми кількісно, попри все, велика країна. Добре, значній частині - яка, по суті, тримає країну на плаву - нашим славним ЗСУ не до внутрішніх розбірок.Але ж нас, у тилу, мільйони. Це ж не лише споживачі мівіни з телевізора. Є доста розумних, освічених, досвідчених, розуміючих людей.То як же так відбувається, що така кількість люду - у шоці, у ступорі, у відчаї - не знаю, у чому більше, дивиться, як все сиплеться, і мовчить. Ми ж надіємося на якесь ефемерне диво. На якесь надприродне явище. Це дуже «потужний план», дуже. Такий самий реалістичний, яки «план перемоги» з кількох забаганок найвеличнішого.А сиплеться все з такою швидкістю, що не встигаєш усвідомлювати, лише серце шалено калатає. Невже з ними - із зеленими покидьками - нічого не можна зробити? Агов, розумні, досвідчені, толкові! Ви ж все розумієте. Ви перспективи бачите. То що? Таки нічого?Фільм-катастрофу колись дивилася. Цунамі наближалося - височенна стіна води. Ті, які були трішки далі від пляжу, кинулися врозтіч. А відпочивальники просто застигли з величезними, повними жаху, очима.От і ми зараз так стоїмо соляними стовпами.