Сакральним для воїнів всіх історичних періодів був процес захоплення ворожого символу. Апогей матеріальної компоненти цього процесу відбувся у період пізньої неокласики. Там, під грім гармат Аустерліца, Фрідланда, Ваграма, найбільш вдалі парубки заробляли собі повагу і славу, відбиваючи знамена із рук противника.З часом, символи тієї чи іншої сторони на полі бою втратили властивість таких, що гідно можна захопити. Війна забула істотну долю своєї сентиментальності.Втім, багато з нас відчували велику частку того, про що іде мова.Коли під твоє коригування відбувається довгоочікуваний "прильот" у розносячий твої позиції танчик, твій дрон залітає у натовп штурмової групи, скинута граната потрапляє, куди треба, і догорає виявлений тобою раніше командний пункт — ти відчуваєш щось схоже на те, що відчував раніше кавалерист, що "взяв" вороже знамено.Це відчуття, яке притаманно тільки війні. Це феєрія, вибух почуттів, який можна завернути у обгортку слів, але ти завжди будеш знати — це первісна емоція.І вона прекрасна. Чиста, непорочна, кристалізована у моменті — така, яка є, чесна і порядна.Цінуйте. ☨ ГОРДІЄНКО ☨