🌟«Запитайте у фармацевта» Вікторія Михайлова

У мене немає сумнівів, що авторка - висококваліфікована спеціалістка з великим багажем знань. Хоча б тому, що вона підтвердила свою освіту в Німеччині й побудувала там успішну кар’єру у своїй сфері.

Але ця книжка - яскравий приклад того, що я називаю: про все на світі й ні про що конкретно

🤎

Починається все з цікавих фактів про хімічні речовини, якими людство колись лікувалося: миш’як, ртуть, опіум, золото та ще щось, чого я вже не пам’ятаю. Усе дуже коротко. І якщо ви вже цікавилися цією темою, то нічого. От абсолютно нічого нового для себе не дізнаєтеся.

Далі йде довгий і нудний екскурс у клінічні дослідження. Усе правильно, коректно, без претензій до змісту, але просто нецікаво 😯

🤎

Потім нарешті з’являється щось із практики йде розповідь про різні лікарські форми. Але й тут старі знайомі - аспірин, ібупрофен та інші препарати, про які, здається, уже написали все, що можна і не можна теж

Не виключаю, що через специфіку моїх інтересів я просто не знайшла в цій книжці нічого цікавого для себе. Можливо. Цілком можливо. Але були моменти, які мене трохи…розбениежили. Назвімо це так.

✨1. «Якщо ви не знаєте, як приймати препарат і яка доза потрібна, запитайте у фармацевта».

Ні, блін, запитайте у лікаря.

Яку саме дозу препарату має назвати вам фармацевт? Він знає ваш анамнез? Він має повну картину вашого стану здоров’я? Він узагалі повинен коригувати схему лікування? НІТ!

🤎

При всій моїй повазі до професії, фармацевт не займається лікуванням пацієнта в тому сенсі, у якому це робить лікар.

Так, я особисто знаю людей, які, будучи фармацевтами, свято вірять і з піною на губах доводять, що краще за лікаря знають, які саме ліки потрібні людині. З одним із них ми ледь не побилися.

Тож ні. У фармацевта безліч інших обов’язків і знань, яких лікарям часом справді бракує. Але це не робить його лікарем і не означає, що він має самостійно призначати лікування.

✨2. Дивні й очевидні поради.

Я не люблю, коли з людей, зокрема читачів, роблять дебілів. І так, я розумію, що, працюючи в аптеці, можна багато чого надивитися й наслухатися. Але, блін, наголошувати, що розчинні таблетки потрібно розчиняти у воді… Серйозно?

🤎

Або пояснювати, що новий пластир потрібно клеїти не поверх старого, а на попередньо очищену ділянку шкіри.

Я розумію, що комусь такі пояснення можуть бути потрібні. Але коли очевидні речі подаються як цінні практичні поради, виникає відчуття, що авторка дещо…. хм…недооцінює свою аудиторію.

✨3. Генерики.

Тема генериків цікава, важлива й водночас непроста. На жаль, у книжці вона розкрита якось сиро й недостатньо зрозуміло. Хотілося б більшої глибини, чіткіших пояснень і конкретики. Бо тема справді заслуговує на увагу, але в такому вигляді її потенціал реалізовано не повністю.

✨

Мені також дуже бракувало порівняння українського й німецького фармацевтичних ринків, особливостей роботи фармацевтів у двох країнах та інших нюансів, які могли б зробити книжку значно цікавішою. Особливо з огляду на досвід самої авторки.

Окремо поржала з епізоду, у якому авторка боялася, що в аптеці її запитають про механізм дії конкретного препарату.

🤎

Ахахаха. Ну, ті, хто справді хоче це знати, самі знайдуть інформацію. А решті - на холеру воно потрібно?

Але за те, що авторка це знає, - одобрюю. Умнічка! ✨

Тож… Ну, я навіть не знаю.

Книжка цілком читабельна, написана доступно, і я не можу сказати, що вона погана. Проте особисто для мене в ній виявилося замало глибини, конкретики й справді нової інформації.

Читати можна. Але чи багато користі з цього …

Руда стерлядь про книжки