Яку цікаву статтю прочитала на ніч…

У Франції новий срач 😌
В центрі подій - роман «C’était ça ou mourir»

Thélyson Orélien (письменника квебекського й гаїтянського походження)

Його дебютний роман розповідає про молодого гаїтянського вчителя, який через насильство й небезпеку змушений тікати з країни.

🌺

Роман став однією з літературних сенсацій сезону: продано понад 35 тисяч примірників, переклади (я так зрозуміла, що підписано договори на переклад) більш ніж 20 мовами, і сам роман номіновпн одразу на кілька головних французьких літературних премій вражає, та?

Але🤨

21 вересня анонімний акаунт заявив, що прогнав уривки роману через AI-детектор і той нібито показав майже 100% ймовірність AI-тексту.

І понеслося.

Автор це заперечив ясна річ. пояснив, що це особливості письма гаїтянською та карибською літературною традицією.

✨

І тут питання

Чи можемо ми взагалі використовувати AI-детектор як доказ того, що текст написала машина?

Бо детектори не читають думки автора. Вони аналізують статистичні закономірності. І якщо текст написаний нестандартною мовою, яка не дуже вписується в ті мовні патерни, на яких такі системи навчені, результат може бути дуже сумнівним.

✨

Але є й інше питання.

Якщо письменник справді використовує AI - де проходить межа між інструментом і співавтором?

✨

Допомогти з дослідженням?
✨

Відредагувати текст?
✨

Підказати структуру?
✨

Переписати абзац?
✨

Написати половину роману?

А далі ця історія стала ще цікавішою.

25 вересня Académie Goncourt виключила роман зі свого списку, але уже не лише через підозри щодо використання AI, а й після появи звинувачень у плагіаті. Сам автор звинувачення у використанні AI заперечує.

Тож ключове питання статті не про конкретний роман, а

як ми будемо визначати авторство в епоху, коли машина вже здатна писати текст, а людина - не завжди може довести, що написала його сама?

Руда стерлядь про книжки