Генетична пам’ять спротивуМи звикли сприймати ХХІ століття як час технологій, відкритості та розвитку. Здавалося, що масштабні війни з руйнуванням міст і масовими жертвами залишилися в минулому. Проте лютий 2022 року показав, що в центрі Європи знову можлива повномасштабна війна, яка щодня впливає на життя мільйонів людей.Події сьогодення змушують по-новому осмислювати історію. У 1944 році в СРСР було заборонено кіноповість «Україна в огні» Олександра Довженка. Твір критикували за «песимізм» і «неправильне трактування подій», однак фактично йшлося про небажання влади говорити правду про трагедію українського народу під час Другої світової війни. Сьогодні ми знову бачимо спроби знищення української культури на тимчасово окупованих територіях — вилучення та спалення книжок, переписування історії, заперечення української ідентичності.Кіноповість Довженка описує долю звичайної української родини, яка переживає війну, втрати, окупацію та моральні випробування. Багато тем, порушених у творі, залишаються актуальними й нині: роз’єднані сім’ї, зруйновані домівки, боротьба за гідність і право на власну державу. Саме тому звернення до цього тексту сьогодні є не лише літературним, а й суспільним жестом пам’яті.Колективний проєкт гуртківців Рубіжанського міського Центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді поєднує історичний досвід і сучасність. Через цитати та осмислення твору учасники показують, що питання збереження національної пам’яті, культури й правди залишаються важливими й через десятиліття.«Україна в огні» сьогодні звучить як нагадування: боротьба за Батьківщину - це не абстрактне гасло, а щоденна відповідальність кожного покоління. Історія повторюється у різних формах, але прагнення людей жити у власній вільній державі залишається незмінним.