Казка про лисеня і довіру

У лісі жило маленьке лисеня Вогник. Він був сміливим, але іноді його охоплював страх перед світом. Його мама Лисиця завжди говорила:— Вогнику, якщо відчуваєш страх, пам’ятай, я завжди поруч. Одного дня у лісі здійнялася буря. Вогник ховався у норі, слухаючи, як вітер ламає гілки. Раптом мама Лисиця позвала:— Вогнику, вийди зі мною, я тобі щось покажу. Лисеня стиснулося в клубок:— Мамо, я боюся бурі. А якщо ми заблукаємо? Лисиця сказала:— Вогнику, ти маєш довіритися мені. Я завжди веду тебе туди, де безпечно. Знай, моя любов до тебе — це твоє надійне укриття. Вогник вагався, але взяв маму за лапу і вийшов. Буря ще бушувала, але Лисиця впевнено вела лисеня лісом. Вогник відчув мамине тепло і його страх почав зникати. Буря вщухла, з’явилася веселка.— Подивися, Вогнику, — сказала Лисиця. — Іноді, щоб побачити красу, треба пройти крізь бурю. З того дня Вогник навчився довіряти мамі. Він зрозумів, що навіть у темні часи мама завжди поруч, щоб підтримати і показати дорогу.#казка