Розповідь пошепки: Юлія Баткіліна | Осінь - така пора, що пішов і гайки. Пані вона примхлива, бажає требу,...

Осінь - така пора, що пішов і гайки. Пані вона примхлива, бажає требу,кажуть, тоді заходь і бери, не гребуй,всіх, кому вже і стіни не помагають.Оно стоїть собі люта, її посунуть не пробуйі роздає брошури на розі:“Пробудися, шукай собі надію по змозі.Шукай свою віру, як спосіб не дати йобу”.А тоді вони вриваються, такі заклопотані, навіть краватки й потилиці,“В цьому кіні нічого не відбувається, а за що ми платили?Це шоу ніц не варте, одноманітні тортури і страти,і навіть не можна нічого конкретного обирати,а якщо у мене відраза до спалення на багатті?а якщо я люблю лише коли плачуть багаті,а якщо лише коли бідні, мені їх шкода?а я, можливо, бабусин комод продам,куплю квиток в Голівуд, а там все те саме:жодних новин, одноманітна смерть”.“Прикиньте, — каже, — а це вам не ресторан і не балаган.Це Нагльфар підходить до берега”.“Шукай свою віру, як спосіб не дати йобу, —написано в тій брошурі. —Шукай свою віру, а вам наче всім пороблено,шукай, та, кому пишу я?”.Ця осінь така вередлива, така безжальна,Пітьма її і густа, і така драглиста,така безнадія до самого падолиста,а потім, можливо, грудень і вийме жало.Каже: “Дякуй за все, що я тобі залишу, а потім рахуй видатки,Цей рейс, каже, не обладнаний парашутами, їх не дають задарма,просто було тобі народитися кимсь не таким приреченим,просто було тобі вчасно натиснути на збереження”, —а потім цілує кожного з нас та куди прийдеться,і каже: “Старого світу лишилось децл,а ти уже вмієш плавати в цій імлі,то на що тобі нарікати узагалі?Просто тримайся, себе і друга, не сходь на пси,Віру шукай свою, а знайдеш — неси.Панове, беріть брошури, благая звістка”.Сонце черлене пітьму розсуває вістрямсписа, який ніколи не заіржавіє.Крила пітьми розходяться дирижаблями.Йде Нагльфар, і курс його ліво по борту…“То що, — каже, — любі, чи ми іще поборсаємось?”#темрявавмені