Кожен раз коли Ви рубитесь з якимось ботом, просто згадайте це.Пройшло 6 років з написання цієї книги. Методи не змінились. Тільки покращились…Кремль почав інтенсивніше використовувати інтернет для посилення політичного та соціального розбрату в США. Він відпрацював навички на попередніх спробах, і 2016 року склались ідеальні умови для його відточених кампаній впливу за допомогою кіберзасобів. Агенція інтернет-досліджень (АІД), ширма ГРУ, розгорнула винайдену в США екосистему соціальних мереж проти американського народу, його демократичноі системи та спільної ідентичності. АІД використовувала фейсбук (разом з інстаграмом), твіттер, гугл (з ютубом, гугл + , джимейлом і гуглойсом), реддіт, тамблр, мідіум, вайн і мітап для розміщення певної інформації або розкрутки осіб, яких не існує. Російські агенти навіть використовували музичні програми й ігри на киталт Pokémon Go, щоб підсилити певні теми та повідомлення.АІД максимально розкрила потенціал опцій фейсбуку, включно з «рекламою», «сторінками», «подіями», «месенджером» і навіть «наліпками». Сукупно Агенція інтернет-досліджень охопила 126 мільйонів людей у фейсбуку, розмістила10,4 мільйона повідомлень у твіттері, завантажила понад 1000 відео на ютуб і контактувала з понад 20 мільйонами користувачів в інстаграмі з.АІД працювала наполегливо та різнобічно. Вона використовувала уразливі місця інформаційної екосистеми США, щоб зіграти на розділеності суспільства. Фейсбук та інстаграм стали ідеальними платформами для постійних повідомлень, що наголошували на спірних питаннях. Агенти культивували міцні звʼязки в групах соціальних мереж за допомогою націленого на схвалення контенту. Вони також розміщували там контент, призначений для приведення груп до крайніх позицій, іноді викликаючи протистояння учасників між собою або із членами інших груп. Деякий контент, створений АІД, мав зорганізувати підтримку сприятливої для Росії політики США, наприклад виведення американських військ із Сирії чи Афганістану. Російські агенти вербували свідомих і несвідомих американських користувачів.АІД та її куратори за допомогою «ферм кліків» у твіттері спрямовували реакції на поточні події так, щоб популяризувати радикальні ідей, привертати до них увагу. Для критично важливих питань АІД творила «медійні міражі» — повʼязані між собою екосистеми, які оточували аудиторію какофонією маніпульованого контенту. ГРУ використовувало найефективніші практики цифрового маркетингу, періодично оновлюючи логотипи й оформлення сторінок.Оскільки технологічні компанії віддають пріоритет утриманню уваги користувачів, щоб показувати їм якнайбільше реклами, алгоритми соціальних мереж не пріоритетизують правду чи точність, а натомість допомагають поширювати фальшиві новини та дезінформацію. Алгоритми, що визначають порядок показу контенту в соціальних мережах, заохочують подальшу поляризацію та радикальні погляди.Отже, інтернет і соціальні медіа надали ГРУ недорогий і простий спосіб розділити й по-слабити Америку середини.Російські зусилля для дискредитації Клінтон на користь її суперника-демократа Сандерса та республіканця Трампа були повʼязані із загальною метою послабити американське суспільство через поляризацію думок навколо расових, релігійних і політичних питань. Хоча російська дезінформація демонструвала явну симпатію до Дональда Трампа та узгоджені зусилля щодо дискредитації Гілларі Клінтон, більшість матеріалів концентрувались на конфліктних соціальних питаннях, таких як імміграція, контроль над зброєю та расові проблеми. Головним для АІД було розпалювати міжрасове протистояння, що вона робила, акцентуючи на контенті про загони самооборони білих, одночасно створюючи контент для темношкірої аудиторії, який підкреслював жорстоке поводження поліції з чорношкірими американцями. Для цього у вересні 2015 року АІД почала створювати відео. З 107 сюжетів на 17 каналах більшість контенту, неймовірні 1063 відео на 10 каналах, були повʼязані з кампанією Black Lives Matter (BLM, «Життя чорних мають значення») та із жорстокістю поліції
Справжньому чоловіку потрібно постійно розвиватись, ставати кращим, ніж він був учора, і доводити собі, що він може там, де в нього не вірять…Для мене в школі це були бійки. Потім вільна боротьба. Далі ММА та околофутбол.Я постійно виходив із зони комфорту і доводив сам собі, що навіть коли все проти мене — я впораюсь. І навіть якщо я не став чемпіоном, я вибудував у собі якості йти до кінця. Програти не соромно, соромно — здатись, не спробувавши, і все життя думати: «А що було б, якби…»Свій гештальт на «культ сили» я закрив вже давно. Не треба комусь доводити, що я сильніший чи слабший, бо ти дійсно знаєш свій рівень, і «мірятись хуями» вже не цікаво і навіть смішно.У далекому 2015-му, блядь, це ж 10 років тому, я прийняв рішення переїхати в Марсель. І втретє спробувати побудувати своє життя в новій країні — без багатих батьків і зв’язків. Своє чоловіче его я хотів проявити саме в цьому: заробляти гроші, зробити документи, відкрити маленький, але прибутковий бізнес; уперше в житті купити нову машину, Харлей, про який я давно мріяв, і так — у кредит; але купити свою квартиру…І знаєте що? Після шляху нелегала, який знає три слова французькою, — у мене все блядь вийшло.І тут почалась повномасштабка.Як чоловік, як боєць, як воїн — я не міг не залишити все і не приїхати на допомогу друзям…Совість і честь для мене виявилися вагомішими за комфортне життя, до якого я так довго йшов і мріяв.Можливо, за кордоном я втратив майже все, але тут я знайшов любов свого життя і чотирьох кращих друзів. З усіма я познайомився тут, під час війни…Війна щось забирає, але щось і дарує.До чого я веду. Будучи четвертий, та маю надію — останній — місяць на лікуванні, я намагаюсь вижити на зарплату в 31 тисячу грн.Я не відчував себе таким «бідним» із 2015 року. Чоловіче его — заробляти гроші — не дає спати через день. І от друга ранку, а я пишу цей, нахуй, нікому не потрібний текст…Обравши цю складну професію, але не зрадивши совісті й принципам, держава мені й тисячам таких, як я, «дякує» таким плювком в обличчя. І нічого не зміниться!Але й опускати руки справжній воїн не буде — він не має на це права, він сам собі його не дасть.Найбільша моя мрія в житті — зробити так, щоб моя дружина ніколи не працювала.Ніколи.Я обов’язково її виконаю.Даміна, я дуже тобі дякую за любов, підтримку і за те, що ти поруч у такі складні часи, знаючи, що в тебе в житті все могло бути набагато краще. Але ти обрала саме мене і цей нелегкий шлях — бути дружиною військового.Ти неймовірна жінка.Як би не було важко, головне — що ніколи не буде соромно.
Сьогодні 30 років моєму брату і командиру — підполковнику Василю Копаню, Герою України, другу Незнайки.Він допоміг мені сформувати внутрішнє розуміння, що таке лідер у війні: це людина, яка не ховається за чужими спинами і не перекладає відповідальність, яка не боїться приймати непопулярні рішення, але при цьому залишається живою, нормальною, без зайвого пафосу. Людиною, яка може посміхнутись, пожартувати, підтримати, а через пʼять хвилин — з холодною головою приймати рішення, від якого залежать життя.Разом із Василем ми проходили період, коли загін розвідки фактично доводилося будувати заново. Він відбирав людей не лише за фізичними показниками, а й за характером. Йому було важливо, хто ти всередині: чи можеш ти тримати удар, чи не зламаєшся, коли буде дуже важко, чи не зрадиш тих, хто поруч. Він не любив гучних промов про «ідейність», але саме своїм прикладом будував у нас відчуття, що ми — не просто підрозділ, а частина чогось більшого, ніж ми самі.Для багатьох із нас він став точкою опори в моменти, коли війна виглядала як безкінечний тунель без світла попереду. Коли приходили звістки про полеглих, коли доводилося знову і знову проводжати друзів в останню путь, саме його здатність триматися, не давати нам розсипатися всередині, дозволяла продовжувати роботу, готуватись, виходити в поля й виконувати завдання.Сьогодні, коли я думаю про нього, в голові не тільки бойові епізоди. Я памʼятаю дрібні деталі: як він пив каву з боку мовчки слухаючи наші розмови; як міг кивком голови показати, що все зрозумів, без зайвих пояснень; як у найважчі моменти не підвищував голос, а навпаки, ставав ще спокійнішим. Це був той спокій, який тримає людей міцніше, ніж будь-який наказ.Для мене його смерть — це не просто особиста втрата. Це втрата видатного лідера національного руху. Людини, яка могла й мала б зіграти ще дуже важливу роль у майбутньому — як у війську, так і в суспільстві. Це втрата військової еліти — того прошарку командирів, які не були «кабінетними офіцерами», а виросли з окопів, з реальних боїв, із реальних втрат і реальної відповідальності.Коли гине така людина, це завжди втрата для України в цілому. Бо разом із нею йде унікальний досвід, характер, школа лідерства, яку неможливо просто «замінити». Можна виховати нових командирів, але таких, як він, не штампують — вони зʼявляються раз на покоління.І коли сьогодні я говорю про Василя, я говорю не тільки як про свого командира. Я говорю про людину, яка змінила моє життя і життя багатьох навколо. Про людину, яка показала нам, що значить тримати удар до кінця. І про людину, яку Україна не мала права втрачати, але втратила — у цій війні, яка забирає найкращих.
Помітив таку закономірність.Чим довше йде війна, тим більше кожна шваль почуває себе комфортно відкриваючи рот на військових фразами: тилова криса, барбершопний воїн, інста воїн і чому не в окопі? :)Обісцяні ухилянти з Польщі набрались хоробрості воювати в інтернеті так як відчувають свою безкарність.Я чоловік, я для мене честь - це не пусте слова.Саме тому я після 13 років за кордоном повернувся в Україну на війну.Перші пів року воював піратом, без документів та зарплати. На мотивації.Залишив 2 бізнеси у Франції, як хтось там написав не прибуткових:), можете поїхати подивитись. Накормлю безкоштовно.Продав мотоцикл, купив машину на якій приїхав воювати.Зарплата в 120 тис не покриє навіть половини моїх доходів в Марселі.Далі доєднався до лав ЗСУ і будучи офіцером(мені похуй на звання) більше року воював бойовим медиком в складі снайперської групи.Далі став командиром взводу вогневої підтримки в роті снайперів. І хочу наголосити, щоб з такою кількістю ресурсів які в нас були, показували доволі не погану роботу.Далі став зам командира батальйону безпілотних систем в тій самій бригаді. Рішення не моє, рішення командування, я цю посаду не хотів.І тут ти в званні капітана, перетворився з бойового офіцера в штабного щура?)Мій ККД на моєму місці на багато вищий, ніж якщо б я був звичайним піхотинцем, хоча по чоловічі, я себе почуваю гірше на цій посаді.Так я їжджу у відпустки за кордон, так я витрачаю всі свої гроші на свій кайф і на дружину. Так я купую собі дорогі подарунки. І так, в мене сімейних фото більше ніж фоток з війни, бо заєбало…І так, я зараз в Києві на лікуванні. Бо здоровʼя вийшло з чату.Виходить скільки б ти не воював в полі, все одно буде не достатньо :)До чого я це все. Витрачати на говорящих голів час і спеціально шукати їх ніхто не буде. Але світ дуже тісний і тут в гру вступає поняття честі, коли за все сказане треба буде відповісти в обличчя…
Щоб мати право щось вирішувати в цій країні, недостатньо просто в ній народитися. Треба щось їй дати — свою працю, службу, самопожертву. Сьогодні ми маємо приклад, як людина, яка ніколи нічим не ризикувала і не жертвувала заради свободи країни, маючи лише інформаційний ресурс, диктує, кого призначати, кого знімати, кого підтримувати.Лачен. До 2022 року Росії в його риториці не існувало. Як і в риториці його родини. Його мати — суддя, яка у 2017 році, будучи головою апеляційного господарського суду, ухвалила рішення на користь підприємства ВПК Росії проти українського Південмашу. Вона не мала жодних сумнівів, стягуючи 6 мільйонів з ключового оборонного підприємства України. Це і є фундамент, на якому збудована його “антикорупційна” позиція. Кому цікаво — можете зайти в Єдиний державний реєстр судових рішень і ознайомитися з рішеннями матері “антикорупціонера”.А сьогодні на вулицях стоїть його аудиторія — молодь, що ухиляється від мобілізації, з плакатами “моя мама воює не за корупцію”. Цей кадр краще за будь-які слова описує рівень і моральну позицію цього середовища. Вони нічого не дали державі, але впевнені, що мають право її переформатовувати.На цьому тлі — САП і НАБУ. За майже 10 років роботи: понад 400 справ у судах, менше 100 вироків, більшість — умовні. Жодного реального строку для системних корупціонерів. “Роттердам+”, “ОАСК”, “Труханов”, “УЗ”, “КМДА” — або забуті, або закриті. Це не антикорупція — це політичне інструментальне шоу.І поки одні розповідають, як нас рятують розслідування й підписи, інші тримають позиції на фронті й ховають побратимів.Ми не маємо права пускати таких людей у державні інститути. Вони не герої — вони популісти. Це діти тих самих корупціонерів, проти яких вони нібито борються. Їхня мета — не правда і не справедливість, а влада, хайп і вплив. І якщо ми цього не зупинимо зараз — завтра ці обличчя будуть не з плакатами, а з державними печатками в руках.
Про мотивацію.Точніше її відсутність.4й рік повномасштабної війни. 4й рік як я повернувся в Україну. Рожеві окуляри давно на поличці покрилися пилом. Останній тиждень в інстаграм я викладав роботу нашого кращого пілота за останній місяць.Людина, яка з мінімальним забезпеченням показує дуже крутий результат. Людина, не з медійного підрозділу. Не на найвищій зарплаті. Не отримала жодної виплати за рік за знищену техніку. Молодий мотивований хлопець, який продовжує єбашити, нищити ворога не дивлячись ні на що. Я знімаю шляпу перед такими.Відносно молодий батальйон. Створений 9 місяців тому з нуля. Останні 6 місяців в топ 100 підрозділів(з 330). Для когось це не результат. Для мене це маленька перемога.Без забезпечення як в медійних підрозділах, з мінімальним рекрутингом. Продовжує воювати не дивлячись ні на що…А потім я чую фрази по типу:Мені похуй на ваші бали, я хочу бачити як пісюни розлітаються по екранам.Чому ви не можете долетіти?Чому так довго вилітаєте?Всі дронщики підараси… Від Капітана в якого нахуй навіть дельти немає.Якого хуя я маю в 2025 році вимінювати ЕДшки, і наражати себе на небезпеку, щоб потім ВКР сказала що я торгую зброєю. Якого хуя досі замовляються дрони на тій чистоті яка нікуди не долітає? Якого хуя треба пояснювати що 1 дрон має йти в комплекті з 1 платою ініціації, ERLS та ЕДшкою, бо сам по собі - це шмат пластику.Я усвідомлюю, що цим постом я створю собі проблеми і тиск… але мені вже похуй.Тисну руку і пишаюсь хлопцями, які досі знаходять сили і мотивацію йти далі. Ви тигри!В мене її вже немає. Резерви і шляхи пошуку її вичерпані. Я опустив руки, я зрадив своїм принципам і здався…Скоро відпустка, можливо я перезагружусь.Потім я займусь здоровʼям, бо воно пішло по пизді:Поранення і 3 контузіїЗір втрачений на 10% та 30% в кожному оці2 грижі3 протрузііНадірваний мєніск та хрестПериферична невропатія в 2х рукахІ тривожка про яку я 39 років не знавВибачте кого я підвів. Дякую всім, хто був поруч і залишається поруч.Вибач Макс, Льоха, Бистрік, Марсі, Даня.
Як доїбатись до військовослужбовця:Чому в армії не з 2014?Чому в армії з 2014, але досі не переміг росіян?Чому в армії не з 2022?Чому в армії сидиш в тилу?Чому на бойових, але не в окопі?Чому в окопі але такий чистий?Чому не поранений?Чому поранений, але не тяжко?Чому не мертвий?Чому мертвий, але помер не героїчно?Чому помер героїчно, але тепер дружина на тобі «піариться»?Чому помер героїчно і про тебе говорять, а про інших, хто теж помер героїчно, не говорять?Чому я маю дивитись на померлих на алеї в парку, коли відпочиваю?Чому в «розпіареному» батальйоні?Чому не в тому хорошому батальйоні?Чому сам прийшов в армію, а тепер недовольний?Чому не сам прийшов в армію?Звідки в тебе час вести соцмережі?Чому так багато фото, ти що в армію фоткатись прийшов?Чому так мало фото, не воюєш?Чому такий барбершопний?Чому такий зачуханий?Нащо піаришся, в політику рвешся?Чому в політику не йдеш, а хто має взяти відповідальність замість тебе?Чому збираєш гроші, щоб красти?Чому не збираєш гроші, а хто має тобі збирати?Чому не офіцер?Чому офіцер?Чому пишеш про політику, ти що політолог?Чому пишеш про війну, ти що в генштабі?Чому ти в генштабі, а не в окопі?Ти що, не готовий воювати ще десять років?Ти що, готовий воювати, ще десять років?Чому лякаєш цивільних?Чому сюсюкаєш з цивільними?Чому постійно дружині дзвониш, ти шо під каблуком?Чому нема дівчини, ніхто не дає?Чому нема медалей, якщо воював?Звідки в тебе медалі, якщо всім нормальним хлопцям не дали?Нащо лякаєш своїми розмовами про кров?Чому не розказуєш цивільним правду про війну?Нащо ти розказуєш про свій птср, підтримуєш стереотипи про військових?Чому не розказуєш про свій птср, хочеш щоби інші не звертались за допомогою до лікаря?Пішов до психолога, ти що псих?Не пішов до психолога, ти що хочеш нашкодити своїй родині?Чому постійно виступаєш в містах, може ти ніхрена не воюєш?Чому не займаєшся вихованням народу, ти ж журналіст/письменник?Чому демобілізувався, дав хабар?Чому виїхав закордон, ти зрадник?Я тебе туди не посилав, чому я маю тобі допомагати?(цей текст має на меті за допомогою сарказму підкреслити проблеми і покращити спілкування людей у суспільстві, не повторюйте ці фрази в реальному житті)
Дякую Всім, хто був поруч на полі бою. Всім, хто стояв пліч о пліч від початку війни і до сьогодення.Коли важко, сміялися через силу. Мовчали, коли слів було забагато.Вся Ваша присутність вказувала, що він не один.⠀Моя дитинко, моє Сонечко моя гордість і радість!⠀Моя люба Анастасія. Як же я вдячна долі за те, що Ти – була поруч завжди і сьогодні також.Ти – частинка мого серця, мій найщиріший друг.⠀Дякую Всім Вам, за те, щовірили в одні і ті ж ідеали, що і Дан. Дякую, що були поруч у вирішальні моменти, декожен вибір – це вже спадщина. Де разом бешкетували і приймали занадто важливі речі. Ділили з сином не лише перемоги, а й важкі уроки, що робили Вас мудрішими. Цінили його творчість, бо він насправді був талановитим і душа його була Всесвітом. Ваш внесок у спільну справу назавжди закарбується не тільки в моїй пам’яті, а й у часі і історії.Я хочу, щоб Ви всі були щасливі, кохали і були коханими, народжували дітей і продовжували рід Нації 🙏🏼⠀Якби можна було роздавати Вам щастя, як сонячні промені – я б поділила їх на кожного із Вас. Пам’ятайте Даніеля.Нехай його імʼя буде завжди в пам’яті. Для мене це буде найвеличніша нагорода.
Украинская разведка сообщила, что удары по гражданским в Сумах нанесли 112-я и 448-я ракетные бригады.Две ракеты.Ракетные бригады состоят из ракетных дивизионов — это не так много людей, чай не пехота. Речь идет о сотнях военнослужащих, особенно если вычесть поваров, водителей и писарей.Командиры бригад, а особенно офицеры среднего звена — не топ-чиновники и не генералы.Их никто не охраняет на таком уровне, как топов.У них есть дома, семьи, прописки. Их маршруты отпусков известны, их деятельность фиксируется в отчетах, а также у них есть друзья, коллеги, бывшие однокурсники и т. д.Вычислить офицеров такого уровня — технарей и обслугу этих дивизионов — несложно. Дальше должно быть последовательное их уничтожение. Это более чем легитимные цели.Уничтожение должно сопровождаться официальными заявлениями: мол, на самокате прокатился такой-то очередной офицерик — получил билет за то, что убивал детей.Других способов отучить этих глубоко больных от того, чтобы они не били по детям и гражданским, я не вижу. Да тут, впрочем, и видеть нечего — все на поверхности.@yigal_levin
Трохи про світосприйняттяБеремо думку пересічного громадянина, який читає інфо-вкиди та не дотичний до армії напряму. З одного боку, він штурмується телемарафоном, «бусифікованим кумом» із учебки в Десні та іншими людьми, далекими від лінії боєвого зіткнення, але такими, що знаходяться в одній інфобульбашці.З іншого боку — російським ІПСО про ТЦК, розстріли полонених, всемогутність рашки та безглуздість спротиву.Подивіться на ці дві світлини.Про що можна сказати в першому та другому випадку?Перша світлина:Все пропало, катастрофа, росіяни забрали близько 20% території України, червоні плями скрізь.Друга світлина:Крим та ОРДЛО були захоплені ще до 2022 року. Зелені плями — це те, що відвоювала українська армія. На фото навіть не видно Київської та Чернігівської агломерацій. Так, втрати є, але вони не катастрофічні.Шановні, ми понесли ці втрати, воюючи проти армії у 2 млн осіб із найбільшими запасами техніки та авіації в Європі. Ми воюємо три роки. Так, це три тяжкі роки, але здебільшого є світло в домівках, є їжа та вода, є свята та посиденьки в кафе, а також поїздки на відпочинок.Це не Сталінград зразка 1942 року.ВисновокСвітосприйняття будується на перевіреній та критично виваженій інформації, яка надходить у ваш мозок. Фільтруйте її. Не спілкуйтеся в токсичному колі людей і не читайте інфо-помийки, що ретранслюють зраду.Підтримуйте армію. Якщо самі не долучаєтеся, то хоча б закривайте рота зрадофілам і показуйте їм цей пост.А якщо і це не допоможе — лупцюйте ногами по обличчю. Я вам усе сказав.Підписка:https://t.me/+WQe8kDmifAyasL4h
TGLIST.COM.UA
