Чому сьогодні в Португалії вихідний?

Я вже написав, що сьогодні у Португалії велике свято - річниця португальської революції, яка повалила монархію та встановила Республіку.

В цьому дописі розкажу більше деталей.

Підстав для революції було чимало. Попри те, що в країні була конституційна монархія, король досі мав чимало влади. Фактично ним, а не на виборах вирішувалося, хто з представників двох головних партій очолюватиме уряд.

Але ні “прогресисти”, ні “регенератори” не могли дати раду з економікою й попри все Португалія залишалась бідною. При цьому у королівської родини все було ОК. Тож виникла ідея її усунення як зайвої надбудови.

Оскільки ніхто владу віддавати не збирався, то вирішено було добиватися свого силою. Республіканці здійснили декілька спроб. Про них ми багато писали на каналі. Коли вони зазнали невдачі, змовники перейшли до індивідуального терору та в 1908 вбили короля Карлуша та його старшого сина.

Новим королем став 18-річний Мануел Другий. Спочатку він користувався широким співчуттям, це заспокоїло гарячі голови на певний час, але не вирішило всіх проблем, адже розкол в суспільстві нікуди не дівся.

Молодий король спробував провести ліберальні реформи, але у підусмку втратив підтримку армії, на яку спирався його покійний батько. Натомість з республіканцями спільної мови так і не знайшов. Таким чином склалася вибухова ситуація і потрібний був лише привід.

1 жовтня 1910 до Лісабону прибув президент Бразилії, його зустріли з гаслами, що вже навіть колишня колонія Португалії стала республікою, а метрополія ніяк не наважиться.

Далі 3 жовтня від рук психічно хворого загинув відомий лікар Мігел Бомбарда - один з лідерів республіканців. Поповзли чутки, що це замовне вбивство, яке організували монархісти. Тож республіканці вирішили діяти.

На 4 жовтня було призначено повстання. Першим мав виступити флот, далі - приєднатися інші військові та цивільні.

Але все пішло не за планом. Бо більшість заколотників не прийшли, а перший очільник - Carlos Cândido dos Reis або просто “Адмірал Рейш”, коли побачив, наскільки малі його сили, у відчаї наклав на себе руки.

Чутки про самогубство лідера налякало багатьох інших керівників заколоту і ті наказали солдатами і морякам скласти зброю.

Але про це нічого не знав король.

Тож коли два крейсери почали гатити по його резиденції Palácio das Necessidades, той втік до Мафри. Втеча монарха деморалізувала королівських генералів, які стали вичікувати.

Це стало справжнім подарунком для республіканців. Їхній новий лідер піхотний офіцер António Machado dos Santos проголосив себе “дорослим у кімнаті” і взяв на себе всю відповідальність. Вірні йому війська зайняли кругову оборону на “Ротунді” (це нинішня Praça do Marquês de Pombal), це створило ілюзію, що сил у повстанців достатньо і вони все контролюють.

Вірні королю сили - гвардія та кіннота - спробували взяти позиції на “Ротунді” штурмом, але революціонери почали бити по них з гармат прямим наведенням. Так на Avenida da Liberdade пролилася кров.

Завершився перший день повстання. За ніч чимало революціонерів розбіглися. Здавалося, оборонці “Ротунди” приречені, адже людей і снарядів у них було обмаль. Але їх врятувала випадковість.

О 8 ранку 5 жовтня іноземні дипломати з дозволу урядових військ під білим прапором пішли до позицій повстанців з проханням припинити вогонь, щоб евакуювати свої посольства. Республіканці, побачивши це, подумали, що капітулювати вирішили урядові війська, тож почали вигукувати “Хай живе республіка” та вибігли з позицій зустрічати процесію. А далі спрацював ефект доміно - солдати урядових військ піддалися загальній ейфорії та почали кидати зброю і брататися з повстанцями. Буквально за кілька хвилин все було закінчено.

Тож о 9 ранку лідери республіканців вийшли на балкон ратуші Лісабона та оголосили про повалення монархії і встановлення республіки. Мешканців інших міст імперії повідомили телеграмами. Свою телеграму отримав і король.

Вікна ПВХ у Лісабоні 👈

#russiaisaterroriststate

👉 Підпишіться
☕ ️ Купити мені каву