Португальські левади

У нас так називають заплавні луки або ліс у долині річки: з вербами, тополями, в'язами чи осокорами.

Але у Португалії так називають систему штучних каналів на острові Мадейра, які перетворили тамтешні скелі на родючі ділянки, на яких місцеві фермери навчились збирати непогані врожаї.

Але чому такий збіг? Українська “левада” - це слово грецьке λιβάδιον / лібадіон, що спершу означало “струмок”, а згодом трансформувалося в “галявину”, пасовисько” та “луг”. Власне, від цього слово походить назви міста в Греції та курортного селища в нашому Криму - Лівадія.

Це слово є не лише в українській, але також в болгарській, турецькій, румунській, албанській та інших мовах. Натомість португальська “левада” - це вже спадщина іншої давньої мови - латини. Тож levada походить від латинського levare — “піднімати” / “відводити воду”. Тобто корінь інший, але звучить так само і теж пов'язане з водою та землею.

Левади на Мадейрі - це система каналів, шириною 50 - 60 сантиметрів, які оперезують весь острів. Поруч з левадами - спеціальні стежки, які називають шпланади (esplanada).

Загальна довжина мережі левад - близько 3100 кілометрів. Це при тому, що довжина острова - 55 км, а ширина - 22. Значна частина каналів збудована на висоті в 1000 метрів, а найвища точка острова - Pico Ruivo - має 1862 метри. 

Перші левади почали тут будувати майже 600 років тому. Вулканічний острів відкрили португальці в 1419 і назвали його дуже просто - “Острів дерев” (Ilha da Madeira). Бо побачили там непрохідні густі ліси. Острів був безлюдний і першим поселенцям буквально довелося відвоювати собі місце у дикої природи.

“Спонсорами” та інженерами проєкту були генуезці, про співпрацю португальських королів з якими ми розповідали. Ті в обмін не технології та свій досвід отримали від португальців преференції в торгівлі у відкритих за їх допомогою землях.

Мадейра мала чудовий клімат, тут було тепло цілий рік і можна було збирати багаті врожаї, бо грунти були родючі. Проблемою було лише зрошення полів. Її вирішили за допомогою створення системи каналів, які збирали в горах дощову воду, а також об’єднали в одну систему гірські струмочки та річечки. Все це тепер працювало на людей і дозволило розвивати сільське господарство.

На наступні десятиліття головною культурою на острові стала цукрова тростина, вирощування якої принесло шалені статки інвесторами. Мадейра швидко стала головним постачальником цукру для Європи, обійшовши попереднього лідера - Кіпр.
Звісно, є у цього і “темна сторона”, бо на будівництві використовували рабську працю, саме вони лупали базальт та робили “красу”. Також раби працювали на цукрових плантаціях.
 
Але так було лише на першому етапі, бо згодом “цукровий бізнес” переїхав до Бразилії, а разом з ним - і раби, тож далі канали довелося будувати самим фермерам. І ця робота стала невіддільною частиною життя місцевою людності.

Левади виявилася чимось більшим, ніж просто розумним і функціональним інженерним подвигом для колонізації ізольованого острова в Атлантичному океані. Вони змінили острів і сформували нову культуру, економіку та спосіб життя на Мадейрі. Багато століть життя острова крутилося навколо цієї системи, тут навіть виникла особливо професія - Levadeiro, тобто доглядачі за каналами (і часто - арбітри в суперечках фермерів), а також спеціальний орган управління - Comissão da Levada.

Всі ці 6 століть система постійно оновлювалась і змінювалась. Це відбувається і зараз. Якщо раніше вони були потрібні для зрошення полів, а потім для роботи млинів, то нині левади забезпечують не лише сільське господарство, але задіяні в енергетиці та інших галузях. Наприклад, у туристичній. Нині пройтися маршрутом по рукотворних левадах і зробити незабутні кадри - мрія багатьох фанатів хайкінга.
 
Не дарма левади Мадейри є кандидатами на право бути визнаними об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Юрист у Португалії 👈

#russiaisaterroriststate

👉 Підпишіться
☕ ️ Купити мені каву