Португалія та День вишиванки21 травня Україна відзначає день вишиванки. Для українців вишиванка дійсно дуже важлива, вона стала не просто одягом, а нашим символом. Дуже приємно бачити на наших мітингах людей у вишиванках. Завдяки вишиванці українця видно здалеку.Але також правдою є те, що з вишиванкою пов’язано чимало міфів і легенд. Насправді немає нічого страшного в тому, що вишиванка - не спадок від Трипілля, давніх германців, кельтів чи слов’ян, не зображена на фігурках з Мартинівського скарбу і не мала широкого вжитку 300 чи навіть 200 років тому. Найголовніше, що вишиванка має дуже важливе значення саме зараз для нас.Ручна вишивка на одязі - не суто наш винахід, свої традиції є в багатьох країн.Португалія - не виняток. Якщо ви бували в Museu do Traje в Лісабоні або на місцевих етнофестивалях чи ярмарках, то могли бачити португальців у їхніх народних вбраннях. І вишита сорочка є важливою частиною народного костюма. Фото португальців у їх традиційних костюмах і вишитих сорочках можете знайти на сторінці дуже відомого місцевого фотографа Abel Cunha.Цікаво, що вишивка з північних регіонів Португалії, наприклад - з містечка Viana do Castelo (регіон Minho) дуже схожа на українську. Схожість можна простежити і по кольорах, і по техніці, і по візерунках.Схожість місцевої вишивки з Полтавською та Борщівською експерти помітили давно. Тут і вишивка гладдю та хрестиком, і використання декоративних мережок. Бачимо схожі рослинні та геометричні форми, кольорову гамму тощо.У Нью-Йорку в Метрополітен-музеї зберігається дуже цікавий альбом зразків вишивки, переданий до колекції у 1925 році. Вчені припускають, що він португальський чи іспанський (Галісія). В описі вказується, що це вишивка 17 століття, але, здається, автори помилилися, бо навряд би матеріали могли зберігатись так довго. І не факт, що такі техніки та нитки тоді взагалі існували. Але зразки дуже цікаві і паралелі з українською вишивкою очевидні.Чому так, якщо між регіонами не було прямих культурних зв’язків, якщо не враховувати часи раннього середньовіччя? Це питання, на яке ствердної відповіді немає.Нині дослідники схиляються до думки, що в усьому винні каталоги, доступні жінкам і в Португалії, і в Австро-Угорщині, і в російській імперії приблизно 100 - 150 років тому.Їх видавали виробники ниток, знаменитих “муліне” (такі як французька фірма DMC або франко-російська “Брокар” тощо). У Португалії ці каталоги навіть видавали окремо португальською мовою під назвами Álbum de Bordados або Enciclopédia dos Trabalhos de Senhora. Їх можна було придбати у галантерейних магазинах (retrosarias). Ці альбоми друкували зразки вишивки з різних країн (України, Марокко, Іспанії тощо), вони мали велику популярність й так візерунки ширились Європою, щоб вже в наш час породити легенди.Завдяки фабричним ниткам від DMC та інших фірм вишивка з елітарного ремесла пішла в народ і стала масовою. Натомість альбоми та каталоги малюнків для вишивки стали для майстринь з різних країн за зразок.Ця версія дійсно має сенс, бо вигадати новий візерунок і органічно вписати його - доволі складне завдання. Повторити ж за зразком - значно простіше. Хто вишиває хрестиком - той це добре знає.Так чи інакше, але за останні 100 чи 200 років вишивка та вишиванки стали нашим символом і нашою зброєю.Друзі, якщо хочете дізнатися більше про історію української вишивки та вишиванки без міфів - рекомендую це відео від колег з каналу “Локальна історія”.Екскурсії у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву