Типу ти король медіа країни. Маєш купу медіа-, ювелірного та девелоперського- бізнесу. Президент країни твій лєпший корєш. Рішить можеш майже будь-яке питання (майже!). Навіть можеш спробувати рішить, щоб ціла СБУ полювала на НАБУ. Загалом в тебе стільки зв'язків і бабла, що можна і пам'ятник за життя нарішать. В країні, де кожна друга родина пережила загибель або поранення когось з родичів через війну. В країні, де є мільйони людей, яким в сотні разів важче. Вони рахують гроші перед АТБ, переживають як не померти швидко і мріють про авто 2010 року. А в тебе прям все заєбісь, дітей он троє є, можна навіть абсолютно легально з'їздити у Ліверпуль на матч Реалу. Ти буквально виграв це життя. Але у якийсь момент, тобі починає здаватися, що цього недостатньо і хачу ешо. Я точно не кажу, що царь хороший, а боярє плохіє. Але хуйня, яка піздила на енергетиці у війні проти енергетики — це знову історія про жадібність. І коли вона вже долає всі грані, це виливається в хуйню всезагального масштабу.