«Що більше в наше життя вплітається штучний інтелект, то більше людське мігрує в сфери, які для ШІ недоступні. Переживання, тіло, емоція, сенсорика, смак, запах.І то більше наше тіло перестає бути бунтарем проти християнства та метафізики, бунтарем проти розуму - а навпаки, стає якоюсь новою стежкою в людський та надлюдський розум, у метафізику, Виявляється, тіло - не анти-розум, а глибинний розум. Людству легше винайти штучний інтелект, ніж штучне тіло.Бо тіла наші - справді всесвіти. Мікросвіти. Надзвичайно складні і дивовижні.Дехто з теоретиків ШІ вважає, що ШІ нам допоможе вилікувати самотність, знайти стосунки емпатії і співпереживання. Це ілюзія. Емпатія можлива там, де є патія, passion, страждання і пристрасть, а вони можливі тільки там, де є скінченність, страх втратити своє життя і життя близьких, страх загубити своє місце у світі. Де є крихка особистість, якою зрештою і є людина. ШІ даватиме багато фейковоі емпатії, симуляції співпереживання - і що більше його буде, то більше люди прагнутимуть співпереживання справжнього.Фейкове переживання і співпереживання - більша проблема, ніж фейкові новини.У мистецтві ми все більше шукаємо не універсального порядку чи універсального бунту, а досвіду, в якому ми себе можемо уявити. Досвіду конкретного тіла, конкретного болю і радості, конкретної точки в часі і просторі - всього того, чого ШІ здобуде тільки тоді, коли він матиме наші тіла - складні, розумні, але крихкі, болючі і смертні»– Володимир Єрмоленко