Я б виніс іншу назву для цієї розмови: «Довіра та любов дозволять українцям домовитись, аби трансформувати/десовєтизувати людожерські державні інститути, щоб здобути в цій війні свій світ і власну субʼєктність!»Певна річ, що таку довгу назву не пропустив би YouTube. Ну і клікабельнітсь впала б на порядки. Але це резюме ключових змістів розмови, якими тут ряснів Євген Глібовицький.Ще тут про діагноз європейським суспільствам, які стали такими через «безпековий інкубатор» США. Набута безпорадність перед агресією є наслідком зрощення чотирьох поколінь в цьому «інкубаторі».Безпека та розвиток — це дивіація! За природніх обставин, як писав Дуглас Норт зі співавторами, норма — це деградація та війна всіх з усіма!Для миру та розвитку потрібно робити зусилля над собою!Памʼятаю, як я у 2022 чи у 2023 році говорив Alla Dubrovyk-Rokhova, що безпека - це не данність. За неї потрібно боротись!А від-так, норма — це війна. І щоб її уникнути, треба готуватись до майбутньої війни так, щоб ціна агресії перевищувала вигоди. Лише за таких обставин потенційний агресор може на це не наважитись.Якщо в тебе є розвиток та процвітання, але нема обороноздатності — питання часу, коли хтось сильний і лінивий прийде забрати твою власність, бо йому треба задовільнити чужими ресурсами свої інтереси!А, головно, в цій розмові Євгеном сказано не лише про сильні сторони, які можуть допомогти нашому суспільству відштовхнутися від стіни, до якої нас приперли — тут сказано про «розлиту образу» на партнерів, яка загрожує нам ресентиментом, який здатен залишити нас віч-на-віч з агресором без підтримки.Двома постами нижче я робив допис про потребу відновлення згуртованості, яка є антидотом до розбрату, який сіє кремль в нашому суспільстві, з метою запуску сценарію падіння нашої республіки. Туди ж спід було би додати ресентимент, який залишить нас віча навіч з ворогом, якщо йому не вдасться посіяти громадянське протистояння з потенціалом перерости в громадянську війну.Довіра та любов, про які згадав Євген в цій розмові, от прямо перегукнулися мені з Філіократією, теоретичний фундамент якої презентував Oleksiy Tolkachov. Це те, що має допомогти нам згуртуватись та почати діяти, бо дає відповідь на запитання «навіщо?»Маємо стерати не людей, а дизфункціональні агресивні до громадян все ще радянські державні інститути, трансформуючи їх на ефективні інституції, які здатні забезпечити належні умов для того, щоб бодай зализати травми.Ми маємо демократичних громадян, яким важлива гідність та свобода, але маємо ворожий до них держапарат. І цифровізація лише знеболює травми, які отримують громадяни від взаємодії державним апаратом, який нам дістався у спадок як радянський рудимент у спадщину.Замість того, щоб трансформувати державні інститути, ми тримаємо громадян на відстані від нього через потужний цифровий прорив в адмінпослугах.Якщо ми любимо себе, то ми почнемо творити належні інститути, щоб не виживати в токсичному агресивному до нас середовищі, а — жити завдяки умовам, про які домовимось!Бо любов — це дія❗️✊🏻Друже Генику, дуже дякую за цю поживну розмову 🤝🏻Дуже рекомендую подивитись чи послухати цю розмову за посиланням 👇https://youtu.be/6gT9BXSiHj4?si=Jx4aGWoYJgQossbG