💔«Якщо не я - що тоді скажу синам?»Ці слова нашого побратима Володимира Мартинюка з позивним «Арт» стали його головним життєвим орієнтиром. У серпні 2024 року він свідомо обрав шлях Воїна - пройшов виснажливий відбір і став до лав спецпідрозділу ГУР МО України «Артан». Батько трьох синів, творча людина зі сталевим внутрішнім стрижнем, він завжди відчував відповідальність за тих, хто поруч.«Найбільше він хвилювався не за себе, а за хлопців - молодших, чи тих, кому важко. Він завжди відчував себе опікуном для інших», - згадує дружина Ксенія.21 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку «Арт» загинув, захищаючи майбутнє своєї родини та всієї України. Посмертно нагороджений медаллю «За бойові заслуги».Історію бійця «Артану», яка сьогодні продовжується в його дітях, розповіли журналісти РБК-Україна. Нещодавно на столичному турнірі з карате Kyiv Open 2026, який збирав кошти на підтримку спецпризначенців ГУР МО, його молодший 11-річний син Захар Мартинюк виборов срібну медаль.Мама хлопця, Ксенія, згадує, як після змагань Захар сказав їй інтонацією свого батька: «Мам, не засмучуйся. Ще буде можливість». У ці хвилини стало чітко зрозуміло - характер «Арта» передався сину.Вдома у родини зберігається особлива реліквія - прапор «Артану», подарований побратимами Володимира, із коротким, але пророчим написом: «Вперед, чемпіоне».У родині Мартинюків є залізна домовленість: коли Захар підніметься на великий міжнародний п’єдестал, він обов’язково розгорне цей стяг на честь свого батька.Про життєвий і бойовий шлях «Арта» - читайте повністю за посиланням👈Вічна памʼять. Честь🫡Артан в соціальних мережах:◾️Facebook ◾️Telegram ◾️Instagram◾️YouTube