Чи знаєте ви, хто такі рабкори, сількори, воєнкори? І який вплив вони мали на кількість репресованих людей? Одна з тем нашої генеалогічної читанки присвячена саме цим рупорам радянської влади. Ми розглянемо кілька видань «Робоче-селянського кореспондента» і вияснимо їхній «вклад» в становлення радянської диктатури.

📝

Рабкори – робітничі кореспонденти, звичайні робітники заводів, фабрик, шахт, залізниць, які у вільний від змін час писали статті для фабричних газет.
📝 Сількори – сільські кореспонденти. Селяни, колгоспники чи сільська інтелігенція (вчителі, агрономи), які описували життя радянського села, хід посівних кампаній та хлібозаготівель.
📝 Воєнкори – військові кореспонденти, червоноармійці, матроси чи молодші командири, які писали про життя всередині своїх військових частин.

Їхніми задачами були: пропаганда та висвітлення «успіхів» своєї сфери, соціальний контроль та доноси (стукацтво), критика дрібних недоліків місцевої влади (але не системи).
Оскільки діяльність сількорів під час жорстокої колективізації та розкуркулення часто руйнувала життя їхніх же односельців, ставлення до них у селах було відповідним. Наприкінці 1920-х років СРСР сколихнула хвиля самосудів: селяни підстерігали сількорів, палили їхні хати або вбивали як зрадників.
Радянська влада героїзувала загиблих авторів, влаштовувала показові суди над «куркулями-вбивцями» і використовувала ці трагедії як привід для посилення репресій і терору на селі.

Запрошуємо до читацького клубу. Вартість участі – 10 дол/міс.