Звертаюся до вас у дні, коли багато наших людей готують кошики, печуть паски і розмальовують писанки. Це все написав не для того, щоб засуджувати, а щоб нагадати про глибокі корені наших прадавніх звичаїв. Великдень, який сьогодні більшість українців як християнське свято, насправді зберігає в собі живу пам’ять про Великий День наших Предків! Це такий час коли "воскресає" Сонце, коли починається відродження Землі і перемоги світла над зимовою темрявою.Наші давні обряди не були "винайдені" вчора.... Вони народилися з спостереження за Коло Сварожим нашими предками, вічним рухом Сонця, зміною пір року і диханням Роду Всевищнього. Після весняного рівнодення, коли день перемагає ніч, наші пращури вітали Ярила- молодого бога весни і родючості, що воскресає після зимового сну. Земля прокидалася, соки піднімалися в деревах, а життя поверталося в новій силі. Саме тоді приносили дари Рідним Богам... хліб, яйця, молоко й багато чого ще, щоб подякувати за майбутній урожай і продовження Роду. Далі хочу про обряднисть та символи "хрестианства" Ну перше мені спадає на думку - писанка - один із найсильніших символів. Не «гріб Господній», ох Боги простіть, як іноді кажуть, а сонячне яйце, образ самого Сонця-Дажбога і вічного кола життя. Наші предки розписували яйця ще, мабуть, в трипільські часи - солярними символами, деревами життя, сваргами й свастям. Це був обряд, що ніс побажання здоров’я, плодючості й захисту. Яйце- це зародок нового життя, яке виходить із шкаралупи, як Сонце виходить із-за обрію. Християнство прийшло на наші землі і знайшло вже готові глибокі традиції. Воно не створило писанку -воно лише дало їй нове тлумачення, але сила символу лишилася нашою, рідною... Якось так... Далі... Паска, Сонячний куліч (Я прошу не надавайте цьму слову москальского забарвлення) тож... Паска, яку сьогодні печуть у багатьох домівках, теж має давні корені. Це не єврейська прісна пасХа, чи ота сирна пірамідка, а сонячний коровай - обрядовий хліб, що символізував родючість і достаток. У давнину жінки випікали ритуальне тісто з найкращого борошна, одягалися при цьому нарядно, прикрашали його візерунками, щоб пренести до Богів і забезпечити добрий врожай. Принесення їжі до Капища, Святилища чі на требеще... на священного місця в цілому - це давній звичай приношення Треби (Дарів). Наші предки несли Треби, дякуючи Лелі, Ярилу, Велесу й усім Богам Рідним. Сьогодні кошик "освячують" у церкві попами, але суть залишається завжди - вдячність за життя і плодючість... Тож навіть ті хто вбивав Волхвів - продовжують справу цю... але нажаль суть спаплюжена. А що по обрядам, любі мої? Ну так))) Наприклад гаївки - веснянки, які співають дівчата. Це заклики до весни, прославлення пробудженої природи, хвала Ладі й Лелі. Обливання водою на Поливальний понеділок це ж теж очищення і пробудження життєвої сили, давній обряд родючості. Вогні, що палять на пагорбах, і вартування Сонця - усе це говорить про те, що в серці українського народу досі живе пам’ять про Великий День як свято перемоги світла, а не лише про події далекої історії... Християнство, прийшовши до Русі-України і не змогло повністю витіснити наші звичаї. Воно наклалося на них, як шар фарби на стародавнє дерево. Під цим шаром б’ється живе серце Рідної Віри. Волхви завжди знали - обряди сильніші за назви. Коли людина щиро дякує Сонцю, Землі й Предкам- вона звертається до Роду, незалежно від того, як називає цей день... Ми, рідновіри, не закликаємо нікого відмовлятися від сімейних звичаїв чи образити близьких. Я прошуВас просто пам’ятати правду... ці обряди - наші. Вони народилися тут, на нашій землі, під нашим Сонцем. Вони про вічне коло життя, про єдність з Природою і з Рідними Богами.З повагою і правдою,Волхв Рідної Віри Яромир.