Пашник С.Д. Благовісник. Волочильне*26 березняhttps://svit.in.ua/pra/3p9.htmМи об'єднали свята сонячного і місячно-сонячного (пасхального) календарів, тому розглядаємо Благовісник і Волочильне як тотожні. Попередньо встановлено, що Великдень і Благовіщення – це споріднені свята. Понеділок після Великодня називається Волочильне (Пасхалія), а Благовісник припадає відразу після Благовіщення (Сонячний календар). Хоча через відмінності змісту можна припустити й інше датування цих свят.За стародавнім віруванням, як пише Олекса Воропай, у день Благовісника грім і блискавка пробуджуються від зимового сну, і відтоді щодня можна сподіватися першого весняного грому. В різних місцевостях України збереглося багато казок і легенд про грім і блискавку. В усіх таких оповіданнях народ намагається дати своє пояснення цього грізного явища природи. На Київщині пояснюють так: "Грім і блискавка землю будять, щоб прокидалася, бо вже весна".У день Благовісника господарі приносили до храму хлібні зерна для посвячення на посів. Повернувшись додому, змішували посвячені зерна з іншим насінням. Від цього дня починають сіяти ранні ярі зернові – овес, ячмінь та пшеницю. Отже, Благовісника святкували перед першими яровими посівами. [див. 1, 285-286].За греко-ортодоксальною вірою цього дня вшановують архангела Гавриїла, який вважається Божим вісником та посланцем, що оголошує про важливі події на землі. Гавриїл передвістив народження Івана Хрестителя та Ісуса Христа. [див. 2].Наш відповідник імені – Гаврило, співзвучне зі словом "говорило" – той, хто говорить, сповіщає. Вважається, що він уособлює блискавку і грім, тобто своїми властивостями наближається до Перуна. Можливо, й священна гора Говерла в Карпатах має зв'язок до цього божественного образу – на ній могли звертатися до Бога, та спостерігали за рухом світил і провіщати "запліднення" (рівнодення) та народження (сонцестояння) мітологічних образів Сонця. Гуцули й називали гору "Говирля" від слова "говір", "говорити", "розмова".У біблійній традиції Гавриїл вважається вісником смерті чи Божим посланцем, що говорить важливі звістки і має владу забирати в людини можливість говорити. [див. 5].Дзвіниця (аналогічно мінарет) заміняє гору. Коли дзвонар (вартовий) спостерігав народження Сонця, то бив у дзвони (як і грім відганяє нечисту силу), сповіщаючи усе селище. [4, 25].Опис другої частини свята ґрунтується на етнографічних даних про понеділок після Великодня з назвою "Волочильне" чи "Обливальний понеділок". Василь Скуратівський зазначає, що понеділкові обряди поділяються на два дійства: відвідування знайомих ("нести калача"), що й дало назву "Волочильного понеділка", та обливання водою – "Поливальний (обливальний) понеділок".Обливання водою має очищувальне значення. Ще до сходу сонця дівчата йдуть вмиватися до криниць. Хлопці тим часом вже підстерігають юнок. Ще до сходу сонця дівчата йшли вмиватися до криниць, а хлопці підстерігали їх і раптово обливали джерельною водою. Таке обливання вважалося веселою і природною жартівливою витівкою. [див. 5].Обливальні обряди логічніше було б перенести на 5–6 квітня, за аналогією до Водосвяття 5–6 січня, проте питання ще не остаточно вирішене.Назву "Волочильне" можна пояснити не лише обрядово, а й польовими роботами, які в ці дні дійсно пов'язані з волочінням землі.За звичаєм люди в цей день провідують один одного, щоб привітати зі святом, обмінятися крашанками або писанками. Хлопці можуть збиратися у "волочебні" ватаги. Матері кладуть їм у миску чи хустину великодні калачі, крашанки чи писанки та інші свячені харчі. Невеликими гуртами вони вранці обходять дідусів та бабусь, хрещених батьків, знайомих. Заходячи в оселю, діти вітають:– З Великоднем! Будьте здорові зі святом! Тато й мама просили взяти калач...– З Великоднем! І ви будьте здорові! – Відповідають їм. – Спасибі татові й мамі і вам діточки! Поздоровляємо вас, ростіть великі та здорові! – приймають "волочебне", а натомість кладуть свої віддарунки – калачі, крашанки чи писанки, печиво, цукерки, інші ласощі.