Пашник С.Д. Лада*8 березняhttps://svit.in.ua/pra/3p2.htmНаш народ уявляв Богів за власною подобою – у вигляді живих людей. Так поставав і образ Матері-Землі, весняний прояв якої є Богиня Лада.Степан Килимник пише: "Є неясні відомості, що наші далекі пращури "мали" Богиню весни. З фольклору довідуємось, що така Богиня таки була й носила назву Лада." [3, 245]. Він же подає свідчення, яке передавали О.Ю. Федьковичу: "До пізнання віри Христової наші люди вірили у Прабога-Вседержителя. Мав він чотири сини й п'яту дочку. Донька його – це наша Мати Земля, яку звали Ладою..." [2, 123].Для нас важливо, що у Килимника Лада ототожнюється саме з Богинею Землі. Натомість Олександр Знойко вважав, що Лада уособлює Зорю: "Враховуючи наведені роз'яснення Вацерада й Гезихія та знаючи про успадкування еллінами культури пеласгів, бачимо, що давньогрецька Афродіта – стародавня Лада, це богиня Київської Русі, Лада – Зоря (Вечірня Зірка) – римська Венера." Проте далі він додає: "Поява на небі Зорі – Вістунки (Венери) сповіщає, що Сонце в цей момент вступило в головне сузір'я Перуна (Стрільця), і саме з появою перших зірок сузір'я Перуна в Лади народжується немовля – Бог зимового сонцестояння". [1, 63-64]. Із основного мітологічного сюжету світотворення відомо, що саме Мати-Земля, яка запліднена Батьком Сварогом, породжує Сонце. А Зоря (чи то Зірка-Венера, чи червона пелена перед сходженням і заходженням Сонця) є лише звістункою народження чи смерті світила. Саме в такому вигляді постає Матир-Сва – вогняна птаха – у Велесовій Книзі [див. 4, 29].Ладу уявляли стрункою, веселою, співучою юнкою у віночку, дівчину на виданні, яка пробуджується від зимового сну. Де з'являлася вона – оживала природа, блакитніло небо, яріло Сонце, дзвеніли весняні пташині пісні й палахкотіли різнобарвні квіти. Богиня Лада – покровителька любові, кохання, шлюбу, родючості й багатьох інших щедрот.На свято Лади діти закликали Весну, бо Зима ще інколи нагадувала про себе – засипала землю снігом. На галявинах з поміж гурту обирали найвродливішу юнку, котра виконувала роль Веснянки, себто Лади. Їй вдягали віночок, пишно прикрашали квітами та стрічками, а потім водили навколо неї хороводи:Благослови, мати,Ой Лада, мати,Весну закликати,Зиму проводжати!Зимонька в візочку,Літочко в човночку... [7, 77,78].Степан Килимник зазначає, що у давнину біля весняних священних вогнів на честь Сонця та Богині весни й кохання Лади провадилися ігрища, співи, водили веснянок-гаївок, чаклували словом і рухами: "Ой, Лада, Лада, всім на світі рада..." [3, 79].Валерій Шевчук про величну картину пробудження природи в образі прекрасної діви пише так: "Вона іде по землі, ця діва, щедра, багата, гарна й пишна і благословляє усе суще й людину, що її придумала, тішить і звеличує життя та світ; примушує уклонитися своїй власній величі, адже вона – вічна, бо вона – земля, вона краса, вона Діва, яка прийшла не просто попишатися у світ, а щоб його оновити, вона ж бо має високу і святу місію – продовжити життя, адже готується дати світові свій здоровий плід." [8, 91].У календарі існують паралельні свята присвячені Матері-Землі в інші періоди року: Мари-Марії 8-9 вересня та Ганни 8-9 грудня. Оскільки вони святкуються два дні, за аналогією до сонячних свят, можна припустити, що починали обрядодійства ввечері і продовжували на наступний день – Різдво чергового прояву Землі. Звідси й логічне продовження свята 9 березня – Сорочини.Свято Лади могло позначати перехідний етап у житті дівчини: розквіт і готовність до подружнього життя. Якщо умовно провести поділ року на чотири рівні частини по 15 років-тижнів (повне коло 60 тижнів-років). І відлік почати зі свята Ганни 8-9 грудня, то на 8-9 березня дівчині має виповнитися 15 років. За звичаєм батьки готували юнку до шлюбу і сповіщали про це, прикрашаючи подвір'я калиною чи квітами.Навесні Лада-Земля має завагітніти на свято Благовіщення (25 березня), тобто в 17 з лишком років символічного віку.