Окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:Я маленький хлопчик,Ізліз на стовпчик,У дудочку граю,Коляду забавляю!Горобчик летить,Хвостиком вертить, –А ви, дядьку, переймайте,Мені копійочку дайте!Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників, і щедро обдаровують яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.Колядують зранку лише хлопчики, бо, за давнім віруванням, на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі – вони приносять господарству щастя [див. 4].Полазники ходять тільки до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що в Різдвяну ніч ходять добрі духи-душі, і Бог урожаю перебуває в господарстві до сходу Сонця. Тому хлопчики-полазники в уяві селянина були – посланцями добрих духів і Бога Сонця, що благословляються родину на достаток. [див. 2, 38].Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і снідають, доки не зійшло Сонце, адже вірили, що добрі духи перебувають у хаті лише до світанку. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не нашкодити добрим духам.Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне – раювання в небі!Після розговіння, лягають спочивати. До обіду зазвичай у гості не ходили. [див. 4].Література:1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 192 с.2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.3. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.5. Федоренко Д.Т. Спочатку був Дажбог... Про що розповідає першоукраїнський літопис Велесова книга. – Кривий Ріг: Саксагані, 1994. – 87 с.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Коляда #Різдво #Сонце #Божич #Корочун #Свято #РіднаВіра