з цього витекає, те що мені не дуже цікаво, що там відбувається у світі моди, які там тренди, дизайнери тощоз цього випливає й те, що модою займатися мені теж не дуже хочеться. ну, точніше, не так: я вважаю, що поки що мені нема чого сказати, а робити одяг просто заради того, щоб робити одяг, я не дуже хочу, але я не хочу закривати ці двері для себе остаточно. я думаю, що, можливо, в майбутньому у мене з’явиться історія, яку я захочу розповісти і показати, як це було з останньою колекцією. а взагалі, мені, напевно, більше хотілося б придумувати одяг для людей, які мають проблеми з одяганням, наприклад тих, у кого немає рук або у кого моторні функції погано контролюються. мені здається, що цепо-перше, відповідає моєму внутрішньому переконанню, що одяг повинен виконувати насамперед функціюпо-друге, полегшує життя людей і відповідно приносить користь+ це, звичайно, вирішення квесту, як зробити функціональний одяг ще й красивим.на роботі я часто думаю про те самеу роботі з ортопедичним взуттям ми насамперед вирішуємо задачу "допомогти людині/полегшити біль/уповільнити розвиток хвороб ніг/і т. д." і тільки потім думаємо про дизайн, через що часто взуття виходить досить потворним. тому що функція стоїть вище за красу, а не навпаки. і мені ось було б цікаво робити взуття і корисним в ортопедичному плані, і красивим одночасно (правда, у мене в голові взагалі 0 думок про дизайн будь-якого взуття 😅 але це діло наживне))