«Мамо, а коли ми знову підемо в Простір?» — Сашко чекає кожного візиту, бо саме там він уперше заговорив по-справжньому.Коли почалась війна, Сашкові було лише два з половиною. Разом із мамою Валерією вони жили в Харкові. Після першої ночі в бомбосховищі жінка прийняла складне, але правильне рішення — евакуюватися до більш безпечного місця. Так родина опинилася у селищі Зачепилівка, де мешкає досі.Після переїзду Сашко переживав сильний стрес: порушився сон, з’явилась тривожність. А згодом мама помітила, що хлопчик майже не розмовляє, погано вимовляє звуки. У селищі знайшли логопедку, яка допомогла зробити перші кроки. Згодом вони дізнались про Простір, дружній до дитини, де працюють фахівці. Валерія одразу зрозуміла — це місце, яке допоможе сину розвиватися.Тепер Сашко відвідує Простір регулярно. Заняття з логопедом проходять у формі гри — весело, динамічно, цікаво. Хлопчик швидко прогресує: за чотири місяці він навчився правильно вимовляти всі звуки, його мовлення стало чітким і зв’язним. Він із задоволенням спілкується з іншими дітьми, а мама отримує практичні поради, щоб продовжувати роботу вдома.Сашко називає Простір місцем, де цікаво, радісно і пізнавально. І завжди питає, коли повернеться туди знову.Підтримку в Просторі отримує не лише дитина — важливим є і ресурс для батьків.Валерія, також пройшла непростий шлях адаптації. До повномасштабної війни вона працювала адміністраторкою в супермаркеті. Зараз — тимчасово без роботи, доглядає маму, яка бореться з онкологією. Родина перебуває під супроводом кейс-менеджера ГО «Відповідальні громадяни». Завдяки ваучерам на одяг для Сашка вони змогли самостійно обрати необхідні речі — це підтримало сімейний бюджет і допомогло зберегти відчуття стабільності й гідності.ГО «Відповідальні громадяни» разом із Юнісеф працюють поруч з родинами, аби допомогти їм втримати рівновагу, а дітям — дати шанс розвиватися, навіть у складних умовах.