Гейзинга Й. Осінь середньовіччя / пер. Л. Кононович. Київ: Стилет і Стилос, 2026.

Це найвідоміша праця нідерландського історика, за яку його номінували на Нобелівську премію з літератури. І хоч ця книга передусім є історичним дослідженням, вона написана немов художній твір, адже глибоко занурює читача у добу Високого Середньовіччя – часи лицарських турнірів, куртуазної поезії та водночас жорстоких війн і повстань.
Основним джерелом для праці Гейзинги стала середньовічна література: придворні хроніки, релігійні трактати, народні пісні. Він розбирає символізм танцю смерті з церковних фресок та надскладну мову живопису Північного Відродження, а окремі розділи присвячує тому, як середньовічні люди проявляли свої емоції, у що насправді вірили та як сприймали навколишній світ.
Чи був цей час (XIV-XV століття) занепадом та ув’яданням тисячолітньої середньовічної культури? Чи все ж Високе середньовіччя стало прологом до нової весни у вигляді Ренесансу? Саме на ці питання автор намагається дати власну відповідь.