Відвідала одне з місць тимчасового проживання, де зараз триває ремонт, аби покращити умови для людей. Коли приїжджаєш у такі простори, бачиш не лише стіни чи коридори. Передусім бачиш людей. Їхні історії і те, скільки всього їм довелося залишити позаду.Одна з мешканок тут — Людмила Іванівна. Вона виїжджала з Херсонської області, з селища Козацького Новокаховської ОТГ разом із чоловіком. росіяни нещадно обстрілювали її населенний пункт, тож питання евакуації було неминучим. На збори дали 5 хвилин. Зізнається: у чому була — в тому і поїхала. Вдалось зібрати тільки один пакет речей. Вже під час виїзду звідси росіяни теж сильно атакували: думала, що не доїдуть живими. Але все минулось. Спочатку були у сестри чоловіка в Кривому Розі, потім перебрались у гуртожиток у Запоріжжі. Донині живуть у нас. Ці історії торкають за живе. І саме заради таких людей ми і приводимо до ладу наші МТП. Конкретно в цьому гуртожитку ми уже відремонтували коридори, кухню, вхідну групу, оновили освітлення, підлогу, замінили газове обладнання, встановили нові холодильники, мийки, витяжки, пральну і сушильну машини. Перший етап робіт спільно з благодійним фондом «Рокада» вже виконаний. Окрім цього гуртожитку, облаштовуватимемо ще два простори для внутрішньо переміщених осіб. Тут мають бути не просто ліжка і дах над головою. Тут мають бути нормальні умови для життя.У Запоріжжі в підпорядкуванні КП «Запоріжремсервіс» дев’ять місць тимчасового проживання, де мешкає близько 500 людей. І ця робота для нас не другорядна. Бо за кожним таким простором — людська доля. І наше завдання зробити так, щоб навіть після втрати дому люди відчували: про них не забули.