Бурят-Монгольська Республіка (2/2)III. Воля та панмонголізм1911-й рік. Остання імператорська династія в Китаї з гуркотом валиться. У цей же час, свою незалежність проголошує Монголія. Це дуже оживляє бурят-монгольський національний рух. Бурят-монгольська інтелігенція активно їздить до Урґи, де пише займається політичною та культурною діяльністю. Серед авторів першої конституції Монголії був, між іншим, Елбеґ-Дордже Рінчино, про якого ми ще не раз сьогодні згадаємо.Уся ця активність, між іншим, активізовує бурят-монгольський національний рух та породжує панмонголізм — рух за об'єднання монголів у одну державу або союз.І ось, через 6 років, незадовго після початку визвольних змагань, з 7 по 12 квітня 1917 року, відбувається 1-й з'їзд бурят-монгольського народу. На ньому визначено кордони проживання бурят-монголів і проголошенні автономії а також відміні багатьох застарілих і деструктивних традицій, зокрема викупу за наречену при весіллі. На наступній сесії цього з'їзду вирішено націоналізувати школи та вести типографію і видавництво бурятською мовою.Там же проголошено Центральний Національний Комітет Бурят-Монголів Східного Сибіру, скорочено Бурнацком — вищий виконавчий орган тоді ще бурятської автономії стосовно питань створення держави. Першим його лідером був згаданий вище Рінчино Елбек-Дордже. Проте через декілька місяців, Тимчасовий Уряд у Москві повністю втратив будь-яку владу над своїми територіями. Отже бурятами вирішено проголосити незалежність. Заявлені території включали у себе більшість територій Іркутської Губернії та Забайкальської Області, проте де-факто контроль був тільки у Забайкаллі.Бурят-монголам вдалося скликати Раду, провести вибори та налагодити відносини з большевиками у Сибіру та колчакістами, роблячи Бурят-Монголію буферною державою. Також вдалося організувати першу армію, запустити державний друк та навіть успішно зібрати податки.Проте, не все було так гладко. У 1919 році частину Забайкалля зайняв атаман Сємьонов, і хотів легітимізувати свою владу через юридичне визнання Бурят-Монголії. Більшість бурят у вигляді протесту покинуло парламент та почали діяти підпільно, коли ж Сємьоновим лишився співпрацювати лише Сампілай Даші. IV. ЗанепадТакий поштовх у бік білих сил дозволив "виправдати" напад червоної Далекосхідної Республіки. Невдоволення було неймовірно великим, тож совєти пообіцяли Бурят-Монголії широку автономію. Самі ж у цей час все більше робили на розбиття не тільки зв'язків між Бурят-Монголією та Зовнішньою Монголією, але і самої Бурятії на дві частини. Одна відійшла у склад РФССР, інша лишилась у Далекосхідній Республіці аж до її анексії. Пізніше, вже за Сталіна, більшість діячів репресовано, письмо заборонено, а приставку -монгольська прибрано з назви автономії. Також обрано найменш схожий на монгольську діалект — хоринський, аби ще більше віддалити два народи один від одного.