ШляхВолодимиру ЗабаштанськомуПтах летить, звір біжить, гад повзе,день у день, рік у рік, вік у вік. А мене в Крим по сіль віз везе. Цим вікам я уже втратив лік. Віз як віз: рип та рип, скрип та скрип день у день, рік у рік, вік у вік,мов питає, чи я не охрипвід пісень, котрим теж втратив лік. Віз як віз, та й воли як воли:ремиґаючи йдуть спроквола. Сивина полину й ковиливже давно і на них перейшла. То вона а чи сіль Сиваша —не відразу збагнеш оддалік. То від неї сивіє душадень у день, рік у рік, вік у вік. А міраж Сиваша не щеза. І стоїть, як міраж, білий світ,де без солі сльоза — не сльоза,кров без солі — не кров, піт — не піт. Хто ж мені скаже правду в одвіт в час, коли світом править олжа,то Сиваш мені застує світа чи дуже велика сльоза? Гей, воли, не мовчіть, я ж бо вашдруг і брат споконвік і повік. Ну скажіть ви, чи скоро Сиваш. Снам про нього вже втратив я лік. Та мовчать, ох, мовчать же воли. День у день, рік у рік, вік у віктягнуть віз, як і досі тягли,тільки, мабуть, уже в інший бік. Степ як степ: ліг собі і лежить. І сліди від коліс поглина. Ну а віз — хить та хить, хить та хить. Він колиска моя і труна.1985Анатолій Кичинський