Channel Таверна читача ✨ - @readstaverna - №5147
«Я не в порядку, але я переживу цей день. І всі наступні дні. Якимось чином я це зроблю» «Не моє імʼя» — Меґан Лаллі Від видавництва «Старого Лева» 496 с. 8,5/10 Люблю читати книги, які мають кілька паралельних ліній, які в результаті якось поєднуються. «Не моє імʼя» як раз така. Тут маємо дві лінії: ▪️перша написана від Мері, яка не памʼятає ні свого імені, ні свого минулого. Її знаходить поліцейський, а згодом у відділок являється і батько Мері, який каже, що імовірно дівчина потрапила в аварію. ▪️друга вже ведеться від імені Дрю. Він розшукує свою дівчину Лолу. А проте всі в місті, як і сам шериф, вважають, що це він і вбив її. Розділи чергуються, тому ми можемо спостерігати паралельно за розвитком обох ліній. Це додає таємничості й напруги книзі. Адже очевидно, що якось ці лінії мають перетнутися: там дівчина загубилась, там знайшлась. Здається, що це все може бути цілком очевидно. Однак не все так просто.Авторка створила таку атмосферу, що в мене постійно були сумніви щодо моїх теорій: бо були цілком адекватні докази, що написане — це правда. Фінал не прямо здивував, проте все ж мав деякі сюжетні повороти, яких я взагалі не очікувала. А ще було сумно. Я перейнялась долею героїв, тому коли діло дійшло до розвʼязки, я сумувала, що все закінчилось так. Авторка чудово пише і мені книга так легко читалась. В цілому я читала її довго, але лише через брак часу, а так мені здається, що, попри доволі великий обʼєм, можна осилити за пару днів. Написано від першого обличчя, тому ми ще більше занурюємось в почуття героїв: невідомість Мері та її бажання знати правду і страх через те, що вона позбавлена спогадів не може контролювати своє життя; переживання Дрю за Лолу і його відчайдушне бажання знайти її; вірити, що вона жива, коли все містечко вже здалось, доводити, що ти не винен, коли всі проти тебе. Емоції Дрю навіть були передані більш детально. І вони справді чіпляють. Я співчувала героям. Але не шерифу Роану. Його поведінка мене дратувала і я не розуміла, як шериф може так поводитися. Це було не професійно і взагалі якось нелогічно. І трішки дивно для мене. Чому він підозрює Дрю, якщо для цього не було ніяких причин — незрозуміло. Здається, він просто не хотів виконувати свою роботу. Ця книга з тих, через які буде хотітися відкласти всі справи і читати, щоб дізнатися фінал. Особливо — в другій половині історії. Динамічно, напружено, легко, цікаво — це більш підліткова історія, але, я думаю, вона захопить і багатьох дорослих. 💭А ви вже читали, плануєте? Любите книги, де є кілька паралельних ліній? Читаєте трилери? #книжковий_відгук
2690
25-12-03 15:59