🦌"Убивця лісу", Прімі Мохамед#прочитане #fiction ☠Веріс має добу, аби врятувати із зачарованого лісу дітей Тирана, правителя-завойовника. З того лісу не повертаються - але одного разу їй вже це вдалося, тож жінка змушена спробувати зробити неможливе під страхом винищення її рідних та всього містечка.У жодному, жодному разі не ходити туди. Це вбивали у голови все їхнє життя; страх перед цими лісами мешканці долини всо тували з молоком матері. Один зайвий крок - і ви ризикували опинитися у В'язовічності. Там, де жили інші — мешканці лісів. І вони вже вас не повернуть. 🍄‍🟫Похмура казочка для дорослих, де все було б добре, якби не фінал. Коли я тільки закрила книжку, я була просто помірно спантеличена та злегка розчарована, але чим більше думаю про те, до чого авторка все звела - тим більшою маячнею все здається.🪵Що щиро сподобалося - добре витримана, сконцентрована лиховісна атмосфера лісу і того, що у ньому живе. Проза теж дуже гарна, казкові стилізації гарно поєднані з більш приземленими моментами. Ворлдбілдинг радше схематичний, але як для напряму-формату (це новелка на 140 сторінок) - деталей мені було достатньо. А, і перекласти Elmever як "В'язовічність" - чудова знахідка.🤩Веріс, головній героїні тут вже за сорок, вона спершу демонструє себе приземленою та раціональною. Але (далі спойлери) в якийсь момент і логіка, і її усталена характеризація виходять з чату заради shock-value твіста, який лежав взагалі на поверхні. Мене навіть обурює не стільки те, що Веріс пішла на брехню, знаючи про наслідки, а те, що Тирана (безжалісного вбивцю мільйонів, як нам неодноразово повторюють) розчулює історія простолюдинки, і він не робить їй ні-чо-гі-сінь-ко за приведену лише одну дитину з двох - то вже якась казочка у найгіршому сенсі. Мені чомусь тут подумалося про пости у стилі "а подивіться, путлєр теж любить собак!".🍄Ще в процесі читання я дратувалася на ставлення Веріс до дітей свого пригноблювача, через яких і її життя у смертельній небезпеці. З одного боку, її власна дитина померла, то це може бути певним перенесенням, а з іншого - Веріс дитиною продавала себе солдатам армії, яка вбила їх матір, за їжу, щоб прокормити батька - і при цьому, вона не ненавидить дітей Тирана, які виросли в теплі-добрі? Вона умисно, підкреслено намагається не ненавидіти цих дітей? Бо нам декілька разів прямим текстом проговорюють, що діти ні в чому не винні.Ні, немає сенсу гніватися, не варто дозволяти люті загущувати кров. Вони були невинні. Не треба забувати: це їхній батько був чудовиськом, це солдати його армії були чудовиськами. А не діти. Те, що вони можуть вирости й одного дня заснувати власну імперію, перетворитися на вбивць мільйонів людей - то все було майбутнє; то було майбутнє, якому Веріс не змогла б запобігти, залишивши їх тут. Діти мають вибратись із цього лісу й зробити свій вибір у наступних війнах. Її ім'я все одно не увійде в історію, адже туди ніколи не потрапляють непрямі чинники. Збережуться тільки імена дітей. 🌟Чи мене останні роки зробили надто зачерствілою, чи дійсно це якась вестернерська єрундістіка від людини, яка може уявити вторгнення та окупацію (а саме це у нас тут і відбулося) лише дуже гіпотетично. При тому, що авторка - індо-карибського походження, але все життя прожила в Канаді.🌟Вайб є, потенціал був, але щось чи не докрутили, чи перемудрили. Мабуть, абсурдно було тут очікувати якихось нюансів щодо зображення психологічних наслідків військового вторгнення, так?