останнє #театральне в цьому році - але не розслабляйтесь, бо 6 січня я вже відкриватиму новий театральний рік "Тартюфом" 🤭🕑отже, сьогодні була "Земля" режисера Давида Петросяна у театрі Франка.🕑зорі зійшлися так, що я бачила вже дві версії "Землі": того ж Петросяна (гастролі львівського театру Заньковецької) та Івана Уривського у театрі Лесі Українки. і, хоч для чистоти експерименту я б воліла побачити львівську "Землю" ще раз і без двох тривог, для мене саме ця "Земля" стала найкращою (найгірша - беззаперечно від Уривського).🕑всього лиш трішки більше години, але нам показали все - і необхідний бекграунд, і шлях від хиткої єдності до розпаду родини, і особисті драми кожного (без сильних перекосів на користь якогось із героїв, айм лукінг ет ю, "Земля" Уривського, яка мала б називатися "Сава"). якщо тут і є якийсь домінуючий персонаж, то я б сказала, що це - батько. 🕑самі персонажі тут найбільш живі та найменш карикатурні - це перша версія, де в якийсь момент Саві хотілося співчувати, і де він видається реальною людиною (хоч і з глибоокими проблемами), а не просто злим бо ну так. 🕑сцена вбивства Михайла (це не спойлер, ми ж всі читали "Землю" Кобилянської у шкільній програмі, вірно?) - тут до мурашок. і який контраст з початком вистави, де брати невинно граються у вбивство, немов передвіщаючи фінал.🕑живий музично-співочий супровід - прекрасне доповнення до атмосфери. позачасово-історичний сетинг тут дуже пасує: від осучаснення, імхо, як в уривського, втрачався сенс. та й до чого сама та титульна земля, та чому через неї вся біда, найкраще відчувається саме тут.🕑загалом, "Земля" - не мій улюблений сюжет з укрліту, але сьогодні я побачила (поки що?) найкраще його втілення. абсолютно варто полювання на квиточки 🫶