Чи заявляли хоча б комусь відкрито, що у вас офіційно діагностовано РДУГ?Чи вважаєте ви, що це треба або не треба говорити?Як реагували люди, коли ви це казали?Моя особиста думка - якщо я працюю з особливими дітьми, і мої партнери або колеги не сприймають мене і мою виконавчу дисфункцію, як серозний момент мого функціонування - то їм немає чого робити в цій сфері.Ще я кажу про мій РДУГ батькам дітей, щоб вони бачили, що РДУГ це не чума бубонна, і що колись дитина стане дорослою, навчиться (завдяки їх допомозі) себе контролювати і може навіть стане вченим, який зробить черговий прорив у науці.Мені 46 років. Це половина життя. Я пів-життя шукала відповіді - чому в мене все, не як у людей, і тільки коли я прийняла себе, тоді прийшли і відповіді.І що цікаво - найлегше мені дається спілкування, дружба та відносини з такими ж по-дитячому наївними людьми, як я сама.А ще я не в перше спостерігаю, що найкращі вчителі для мене - люди з аутизмом. Бо вони вміють структурувати інформацію так, що РДУГ вона «заходить» легко і зрозуміло. Ми всі класні. Ми всі потрібні суспільству. Мій досвід, мої роздуми….#виконавчадисфункція