Влада зриває мобілізацію і вводить в оману діючих військовослужбовців. Це край сумнівна стратегія держави у війні.Демобілізація і терміни служби. Обіцяний владою закон мав зʼявитись ще півтора роки тому. Уряд самоусунувся, а законопроєкт «Розумної Політики» припадає пилом — його просто не виносять на голосування. Що заважає запровадити терміни служби бодай для тих військовослужбовців, хто безперервно у зоні бойових дій? Однакові умови для тих, хто несе службу у Львові і хто місяцями не виходить з позицій, — це несправедливо! Військові не вічні. Їм потрібна заміна. Але допоки не буде термінів служби, бажаючим ніде буде взятись. Гірка правда: багато людей між армією і вʼязницею готові обрати другу, бо, на відміну від армії, там є розуміння, коли ти повернешся додому. Питання ротацій, додаткових відпусток теж не вирішене. Влада каже, немає людей. Привезти їх в армію мали контракти 18-24, але і тут обман. Дали молоді лише рік відстрочки після завершення контракту. Тобто, відслужив, у 19 років звільнився, а в 20 тебе мобілізували, хоча твої однолітки можуть «гуляти» до 25 років.  Виплата мільйону при підписанні першого контракту — зроблено нуль. Вічна відмазка — немає грошей. Відкрию секрет: вони і не зʼявляться, якщо вони красти не перестануть. Обсяг тіньових схем у ТЦК напевно вже до 3 млрд євро наближається. У гривні це 150 мільярдів. Ще стільки ж зʼїдає корупція на митниці.  Плюс до того, порахуйте, скільки бюджетних коштів летить у смітник, коли ТЦК, виконуючи план заради галочки, бусифікують усіх підряд, включно з непридатними. Гроші платників податків йдуть на підготовку, забезпечення, навчання, боєприпаси у навчальних центрах, а людина йде у СЗЧ чи звільняється зі служби, маючи на те законні підстави. Близько 46 тисяч сьогодні служать у ТЦК. Давайте відверто, частина з цих людей ніколи не була на фронті, а просто купила собі можливість ходити на службу, як в офіс, з 8-годинним графіком. То може пошукаємо поповнення серед цієї категорії? Командиром їхнім можна Єрмака поставити, а то він самотужки до фронту ніяк не дістанеться. Пішов пʼятий рік повномасштабної війни. Проблеми накопичуються, люди втомлюються, а з боку влади — повна інертність і відчуженість. Ставка на «само собою якось вирішиться» щодня закопує країну у ще глибшу яму.