Наша безпека — наша відповідальність. Україна має не просити захисту, а створювати його сама!Допомога наших міжнародних партнерів дійсно є дуже цінною, і без неї ми навряд чи вистояли б усі ці роки повномасштабної війни. За це – величезна подяка. На Гаазькому Саміті НАТО лідери запевнили в підтримці України до 2035 року, у тому числі у фінансовому й оборонному плані. Це важливо. Але перспективи членства України в Альянсі немає. Ще з часів Бухарестського саміту 2008 року, де Україна так і не отримала План дій щодо членства в НАТО, у нас прийнято покладати великі надії на такі заходи. Але замість того, щоб діяти і запропонувати свій план, українська влада знову повертається до улюбленого заняття – пасивно чекати і сподіватися на диво. Плану «B» – немає. Плану «C» – тим більше. У влади є лише один план: стояти під зачиненими дверима НАТО і чекати поки нас запросять. На цей Саміт Україна мала їхати не лише з проханнями. А з пропозиціями. Конкретними. Реалістичними. Стратегічними.Це План створення системи безпеки в Європі з чітко прописаними на папері алгоритмами стримування і реагування на нову агресію, стратегія розвитку військово-промислового комплексу. План дій із виконавцями, строками, відповідальністю.Це був би інший рівень розмови. Не прохання – а партнерство. Крок до реальної безпеки – від країни, яка вже бореться і платить за це найдорожчим.