Освітяни – це ті, хто закладає фундамент майбутнього держави. У Мізоцькому ліцеї на Рівненщині зустрілися з педагогами, директорами шкіл та відділом освіти громади. Говорили про те, що насправді болить: мізерні зарплати, нестача кадрів, бюрократія, застаріла технічна база. Навіть за таких умов учителі роблять все, щоб давати дітям повноцінні знання. Але відсутність системної підтримки та поваги до професії вбиває мотивацію навіть у найвідданіших.Ще одна тривожна тенденція — це відтік учнів. Батьки масово вивозять хлопців-старшокласників за кордон. У 16–17 років. Не від амбіцій чи великих можливостей, а через тривогу. Бо не бачать тут для них майбутнього. Бо не довіряють владі. Не вірять, що тут можна жити — а не виживати.Це не просто криза демографії. Це – послаблення країни зсередини. Кожна дитина, яку вивезли — це удар по нашому майбутньому, мінус для науки, економіки. Якщо ми не змінимо політику в освіті, якщо не почнемо поважати вчителя й давати молоді шанс на розвиток в Україні – ми програємо не в майбутньому. Ми програємо вже зараз.