Telegram statistics channel - @raymers

Обговоримо деякі міфи про світло🦋Міф 1- тільки м'яке світло правильне Спочатку в мене не було розуміння, що таке м'яке і жорстке світло - тільки відчуття: "оце гарно, а це ні". Я працювала за принципом "бери, що дають", бо не мала усвідомлення, як правильно контролювати сцену. Часто знімала в різну погоду і час дня. Так і навчилась взаємодіяти з прямими сонячними променями. З кожною новою зйомкою виходило краще їх обіграти. Згодом я почала бачити особливості жорсткого світла - глибину, драматизм і емоційність. Воно не робило світлини спокійними, а вводило додаткову напругу - в цьому і є перевага. Коли я починала, мені здавалось, що м’яке світло - це верх естетики, щось недосяжне. Тонке, розсіяне, гладке - воно ніби прикрашає будь-яку сцену. І справді часто воно працює саме так. Але не завжди воно потрібне. Іноді жорстка тінь, яка розділяє портрет навпіл, додає емоційності значно краще, ніж м'яка, ніжна тінь, що підкреслює риси моделі. Це не про “хороше” чи “погане” світло.Це про відчуття, і що ти хочеш сказати кадром.

Про везінняМені пощастило з агресивними, контролюючими батьками. Коли я була маленька, вони вимагали від мене більшого ніж може дати мала дитина. Будь-який непослух сприймався як щось неправильне і змушував почуватись винним. Який у цього позитив? Я навчилась бути дорослою дуже рано. Вирішувати складні емоційні задачі, які на мене перекладали дорослі, вчитись "виживати" в світі, де можеш покластись лиш сам на себе. Спочатку було страшно і боляче. Та впродовж життя цей фактор став фундаментальним у становленні моєї особистості. І уявіть собі, я вдячна, що склалось саме так, а не інакше. А тепер уявіть: поруч із вами хтось із "ідеальними" умовами — стабільні люблячі батьки, улюблена робота, здорові стосунки. Чи замислювалися ви, які випробування вони могли пройти, щоб це отримати? Можливо, там були внутрішні страхи, образи чи важкі розмови, про які ми не здогадуємося. За будь‑яким успіхом стоїть невидимий бекґраунд: праця, особисті втрати, дрібниці, що стали вирішальними.Мені пощастило з агресивними і контролюючими батьками, бо це навчило швидко орієнтуватись в просторі і виживати. Я здобула одні з кращих рис: працьовитість, відповідальність, самостійність. З підліткового віку я почала багато знімати і напрацьовувати портфоліо, щоб після навчання присвятити себе улюбленій справі. Власне, тут і криється доля везіння: мені подарували перший фотоапарат на день народження. Якби не ця дрібна подія, навряд я почала б знімати з 14 років. З таких дрібниць і складається "везіння". І у вашому житті знайдеться безліч таких моментів.Ми схильні порівнювати себе з іншими, забуваючи про власні моменти удачі. Не забувайте, що за кожним вдалим кроком ховається історія випробувань і зусиль.Поділіться в коментарях тією дрібницею, яка змінила ваш шлях. Або збережіть цей пост, щоб не забувати помічати маленькі дрібниці "везіння" свого життя.

Розповідаю вам цікаві факти про котиків!Коли я почала дізнаватись більше про тварин, особливо про котів, у мене відкрились очі, бо все, що я собі про них уявляла, просто зникло. Я усвідомила, шо все було хибним.Вперше я почала цікавитись темою коли в мене зʼявився кіт і я хотіла відівчити його роботи шкоду. Так я купила книжку Джексона Галаксі «суцільне котяче моджо» і прочитала залпом, дуже цікаво. Відтоді я слідкувала за своїми котиками і багато чого дослідила)- коти - хижаки. Звідси весь стиль життя. Вони територіальні тварини, які слідкують за своєю територією, тому часто ви можете зустріти їх в найнеочікуваніших темних закутках) звідти вони за вами слідкують 😸- вечірній і ранковий тигидик - це особливий ритуал, який виробився у одомашнених котів. Оскільки домашні коти не мають, що полювати вдома, то свою хижацьку енергію вони виплескують отаким чином) - ви мабуть часто помічали, як кіт застрибує десь на шафу і слідкує за всім, що відбувається в кімнаті. Це тому, що коти «вертикальні» тварини. Їм потрібно слідкувати за своєю територією і найлегше це зробити - глянувши зверху 😼- у котиків дуже гарний нюх, вони досліджують навколишні предмети носом. А ще лапками. Ви могли помітити як вони часто щось чіпають лапами, це тому що їх подушечки дуже чутливі і так вони можуть дізнатись корисну інформацію.- колись коли коти «робили кучу» десь посеред кімнати, мої батьки тикали їх туди носом. Мені було сумно від цього. І це абсолютно беззмістовно, бо у котів нема відчуття совісті. Коли люди так роблять, кіт просто не розуміє, що від нього хочуть. І якщо ваш котик почав це робити неочікувано, це може свідчити про якусь проблему!!- котики не сприймають нас як одне ціле, коли ми дуже близько до них. Помічали коли ви довго чухаєте кота, він може почати царапатись і нападати? Все тому, що він сприймає вашу руку як обʼєкт який дошкуляє, кіт не усвідомлює, що це ви. У них асоціативне мислення, тож якщо часто так задовбувати, потім руки шкрябатимуть постійно))- котячі вуса - це важливий орган чуття. Вони дізнаються ними багато інформації. І їх розмір відповідає ширині отвору в яке цей котик пролізе) таке собі мірило- коти дуже рідко спілкуються між собою мʼявкотом. Зазвичай вони це роблять з людьми, імітуючи наш голос. - котячий хвіст показує їх емоції. Наприклад, якщо хвіст подьоргується, це означає, що кіт роздратований або грайливий. - котячий зір доволі специфічний для нас. Вони бачать вдень значно гірше ніж вночі. Їхні очі в повній темряві чітко розрізняють всі предмети в кімнаті. Також кут зору значно більший ніж наш, через це вони бачать більше простору навколо. А ще коти погано розрізняють кольори, бачать все у зелених відтінках, наприклад якщо поставити перед ними жовту і червону іграшку, то жовта буде світло-зеленою, а червона темно. А ще вони краще бачать на відстані аніж зблизька- помічали, що котик любить тертись об вас мордочкою? Він так«помічає» свою територію) біля вусів у них є спеціальні залози, які виділяють особливий запах, на котячій мові це означає, що ви йому подобаєтесь 😼Ну що, як вам, було цікаво?) що нового для себе дізналися?😺