wolfigelkott

Сарайли́-Кия́т (Мирне)🇺🇦Сімферопольський районСело відоме з XVIII століття, як дві частини поселення Кият: Сарчи-Кият та Сарай-Кият; хоча має давнішу історію, так, на пагорбі знаходиться скитське городище Кєрмєн-Кир.У 1921 році на місці націоналізованого маєтку поруч створюється колгосп "Червоний", який у 1930-х роках став катівнею НКВС. У період Другої світової війни цю традицію перейняли нацисти, і перетворили його на концтабір, де розстрілювали військовополонених та цивільних, здебільшого євреїв та кримчаків.У 1941 році з сіл депортували німців, у 1944 році кримських татар, Сарайли-Кият перейменували у Каховське, а Сарчи-Кият — у Богданівку. У 1968 році їх приєднали до села Мирне, створеного з населеного пункту радгоспу "Червоний" у 1958 році. За переписом 2001 року в селі проживало 8468 осіб, що робить його найбільшим селом Криму.Кримськотатарське qıyat — родова назва; saray — палац; -lı — афікс, що утворює назви мешканців; sarçı — шкіра зі спини тварини; kermen — фортеця; qır — пагорб.

Качі́-Кальо́н🇺🇦Бахчисарайський районСередньовічний монастир, а пізніше велике поселення. Його залишки складаються з 250 штучних печер різного призначення, вирізаних у стінах п'яти великих природних гротів.Вперше згадується у VI–VIII століттях як поселення візантійських монахів, що рятувалися від іконоборства. У IX–X століттях Качі-Кальон пережив розквіт, ставши важливим духовним та торговим центром, відомим своїми виноробнями, про що свідчать знайдені тарапани (давильні винограду).Згадки про Качі Кал'ян зустрічаються в османських податкових відомостях 1652 року. У 1778 році християни з Кальйоне, здебільшого уруми, були примусово виселені російськими військами до Приазов'я.У селі залишився лише один монах-пустельник, і наприкінці XVIII століття монастир занепав. У середині XIX століття він був "відновлений" РПЦ, проте у 1932 році остаточно ліквідований совєтами.Кримськотатарською qaçı — хрест, kalyon — корабель, від італійського galeone. Скеля нагадує ніс корабля, а тріщини на ній утворюють хрест.

Пласт у Криму113 років тому, 12 квітня 1912 року у Львові відбулася перша пластова присяга, що започаткувала скаутський рух в Україні, який згодом поширився на Крим.Перші пластові підрозділи в Криму з'явилися в середині 1990-х років, у перші роки відновлення незалежності України. Тоді на півострові діяли кілька пластових осередків: в Акмєсджиті (Сімферополі), Ак'ярі (Севастополі), Кєзлєві (Євпаторії), Ялті та Керчі.У двохтисячних роках пластові організації в Автономній Республіці Крим занепали, але протягом 2010-2014 років діяльність Пласту була відновлена в трьох містах Криму: Акмєсджиті, Яни Капу (тоді Красноперекопську) та Бахчисараї. На території Криму було проведено два вишколи дійсного членства, учасниками яких стали місцеві пластуни та пластуни з інших регіонів України.З 2011 по 2013 роки включно організовувалися літні юнацькі табори. Також пластуни організовували передачу Вифлеємського вогню миру громадам Акмєсджита, Ак'яра та Яни Капу.Кримські пластуни брали активну участь у вишколах, змаганнях і таборах на материковій Україні, а також приймали гостей з материка в кримських літніх пластових таборах. Останній такий табір відбувся влітку 2013 року.Старші пластуни брали активну участь у русі "Євромайдан-Крим", підтримці блокованих українських військових під час російської окупації Криму в лютому-березні 2014 року. Після окупації всі активні виховники виїхали з Криму, але частина з них продовжує активно пластувати на материковій Україні.Після окупації Криму у 2014 році діяльність організації на півострові стала неможливою. Кримські пластуни діють в екзилі, зберігаючи традиції та готуючи зміну для відродження Пласту в Криму.

Десять років тому, 9 квітня 2015, Україна ухвалила закони про декомунізаціюНаслідком цього стало перейменування населених пунктів, вулиць та об'єктів. Особливо важливою є декомунізація для Криму, де совок змінив 90% історичних назв, викорінюючи пам'ять про кримськотатарський народ, який зазнав геноциду, та про інші народи, які історично жили в Криму.У 2016 ВРУ ухвалила постанову про перейменування 69 населених пунктів та декількох районів Криму. Так Красногвардійське знову стало Курманом, Куйбишеве — Албатом, ще одне Красногвардійське — Новим Цюріхталем (колишня німецька колонія), Правда — Дер-Емесом (єврейська колонія), Красноперекопськ отримав нову назву Яни Капу, а село Краснознам’янка — Старий Млин. Постанова набула чинності у 2023 році.У 2025 Кабінет Міністрів перейменував ще 22 географічні об'єкти: так, річка Воронцівка стала річкою Кучук-Чатирлик, Кутузовський фонтан — джерелом Сюнгу-Су, Червоний камінь повернув собі назву Кизил-Таш.Раджу свій текст про повернення історичних назв у Криму.

Одинадцять років тому, 6 квітня 2014 року, російські окупанти вбили у Криму українського офіцера, майора Станіслава Карачевського. Це стало ще одним свідченням того, що окупація Криму з самого початку супроводжувалася насильством і беззаконням з боку російської армії.Майор Карачевський, випускник Академії військово-морських сил імені Нахімова, до останнього залишався вірним Україні, не зрадивши військову присягу. У той трагічний вечір він разом з капітаном Артемом Єрмоленком повертався до гуртожитку, коли їх зупинили російські військові.Молодший сержант морської піхоти рф євґєній зайцєв здійснив холоднокровне вбивство, вистріливши майору Карачевському в спину, а потім — у голову.Капітана Артема Єрмоленка російські військові взяли в полон, катували, але він вижив, щоб розповісти світу про їхні злочини.Вбивство майора Карачевського — це не випадковість, це — система. росія з перших днів російсько-української війни та окупації Криму показала своє справжнє обличчя: жорстоке, криваве, безжальне.

⏺ Представництво вітає підписання Президентом України Володимиром Зеленським 25 березня 2025 року законопроєкту про перейменування 103 місцевих загальних судів, зокрема й на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Закон змінює назву низки судів, які досі носили імена, пов’язані з радянським тоталітарним режимом. Зокрема, це стосується і судів, розташованих на території тимчасово окупованого Криму.В Автономній Республіці Крим змінять назву шість районних судів:▪️ Кіровський районний суд Автономної Республіки Крим на Іслямтерецький районний суд Автономної Республіки Крим;▪️ Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим на Курманський районний суд Автономної Республіки Крим;▪️ Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим на Перекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим;▪️ Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим на Єдикуйський районний суд Автономної Республіки Крим;▪️ Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим на Джурчанський районний суд Автономної Республіки Крим;▪️ Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим на Ічкінський районний суд Автономної Республіки Крим.У місті Севастополі змінять назву три районні суди:▪️ Ленінський районний суд міста Севастополя на Центральний районний суд міста Севастополя▪️ Нахімовський районний суд міста Севастополя на Корабельний районний суд міста Севастополя (спочатку запропоновано назву Північний районний суд міста Севастополя, однак згодом враховано зауваження щодо його розташування на Корабельній стороні)▪️ Гагарінський районний суд міста Севастополя на Західний районний суд міста Севастополя📌 Представництво активно долучалося до процесу опрацювання цього законопроєкту, надаючи свої пропозиції та зауваження щодо приведення назв судів у відповідність до законодавства України про декомунізацію та адміністративно-територіальний устрій. 🏫 Представництво Президента України в АР Крим | 🇺🇦 Спротив триває!

📅 Двадцять років тому, 23 березня 2005 року російський корабель "Ніколай Фільченков" без дозволу перетнув державний кордон України в районі Феодосії та розпочав висадку морського десанту.Інцидент відбувся за деякий час після Помаранчевої революції, що можна розцінювати як спробу росії продемонструвати свою силу та вплив в Україні. Подібні дії є частиною гібридної війни, яку росія веде проти України протягом багатьох років.📌 Коли до місця висадки російського десанту прибули українські офіцери-прикордонники, росіяни поводилися зухвало і нахабно, заявляючи, що буцімто попереджали про свої навчання. Врешті, після настійливих вимог наших прикордонників, російські десантники залишили українську територію, перед тим натякнувши, що поставлене завдання виконали.☝️ Для міжнародних партнерів важливо усвідомити, що дії росії в Криму у 2005 році були частиною довгострокового плану з дестабілізації України та встановлення контролю над стратегічно важливими регіонами. Україна має цю пам'ять, і міжнародні партнери варто до неї звертатися, щоб запобігти подібним діям у майбутньому.🏫 Представництво Президента України в АР Крим | 🇺🇦 Спротив триває!

Ґа‌спра (Гаспра)🇺🇦Ялтинський районСелище відоме з середини XVIII століття, проте ще у перші століття нашої ери тут існувала римська фортеця Харакс, заснована на місті таврського поселення. В останній період Кримського ханату Ґаспура входила до Бахчисарайського каймаканства.У 1783 році, після анексії ханату російською імперією, навколишні землі роздали російським аристократам та членам царської сім'ї. За даними 1805 року в Ґаспрі було 19 дворів, у яких проживало 88 кримських татар. За переписом 1926 року в селищі проживало вже 696 осіб, з них 534 кримських татар, 91 українець, 36 росіян, 31 грек, 2 німці та 1 білорус. 18 травня 1944 року з селища депортували кримських татар, а влітку того ж року сюди заселилися колгоспники з росії.У 1960-70 роки селище активно розбудовувалося як курорт, яким є й досі. Тоді ж сучасного псевдозамкового вигляду набуло "Ластівчине гніздо", зведене у 1912 році.Назва Gaspra походить від грецького άσπρος — білий, також є варіант походження від латинського asper — шершавий.

Серед так званих "аргументів" противників національної автономії для корінних народів України у Криму (не буду до них повертатися, більшість я розбирав тут), є відверто людожерський "яка автономія, вони складають малий відсоток населення". Хоча це буквально наслідок геноцидів.Іноді такі люди кидають з барського плеча пропозицію "ну ладно, віддамо їм один район в степу, але хай не чіпають ПБК!", чим по перше, видають своє абсолютне неуцтво, бо автономія це не про "віддати" шось, а по друге, взагалі не знають, що саме південне узбережжя разом з гірськими районами залишалося територією з найбільшим відсотком кримськотатарського населення аж до самого геноциду 1944 року.Це зі степових частин росіянам вдалося швидше зігнати місцеве населення, та почати колонізувати територію, і як раз вони до Другої світової символізували той самий "багатонаціональний Крим".Дані перепису 1926 року для прикладу, чотири найбільші національності в Криму. Дані 1939 не приводжу, є цілий ряд аргументів їм не довіряти.

На днях мене звинуватили в тому, що я приписую французький геральдичний щит до російської геральдичної системи. Насправді це моя власна маніпуляція на користь так званого іспанського.Іспанський щит для українських муніципалітетів - це не примха очільника УГТ Андрія Гречила. Так історично склалося. З появою на українських землях геральдики, найпоширенішим щитом був іспанський.Звісно, що в Україні герби на французькому щиті не всі походять з російської геральдичної традиції. Але таких більшість. Така форма щита подекуди зустрічається в Польщі, Австрії, Угорщині тощо. Справа в тому, що ці країни не мають єдиної геральдичної системи.Не має подібної системи й Україна. Є геральдична традиція, методичні рекомендації з питань геральдики, проте не система. Вгадайте яка квазідержава має систему? Бінго!Як раз таки росія має чітку геральдичну систему. Її, до речі, не так давно оновили і зараз російська геральдична реформа дотягнулася і до окупованих українських земель. Перше, що піддається змінам - щит. Саме французький щит є основою російської геральдичної системи. Без альтернатив. Це тягнеться ще з часів імперії.Першу геральдичну систему запровадив Бернгард Кене. На ній частково ґрунтується і українська традиція. Чому традиція, а не система? Бо це не вимоги, а лише рекомендації для того, щоб наблизитися до єдиної системи в межах України. Тобто це не жорсткі умови для герба Вашого села, а лише "ну бум ласка зробіть отако"🥹Але Україні потрібна геральдична реформа, бо це один з аспектів політики деколонізації. По-перше, позбавитися російських гербів, а згодом і решти - румунських, угорських тощо.Румунія також має чітку геральдичну систему. В основі - англійський щит і чітка ієрархія корон, за якими можна точно сказати, що цей герб румунський.За малим гербом неможливо визначити якій країні належить герб. Але коли з'являється система прикрас, як наприклад, декоративний картуш та корона, то ви точно зможете сказати, що цей герб з України.Так само можна сказати, що Дружківка, Сіверськ чи Костянтинівка є частиною російської імперії. Саме імперії. Тому нам і потрібно буде колись провести реформу. Закарбувати чіткі вимоги та правила для української муніципальної символіки.Проте варто сильно переглянути всі ці методичні рекомендації, бо виглядають вони як ніби взяли мануал з класичної геральдики, викинули з нього все, що не змогли перекласти з французької на українську і вуаля🙌🏻