13.12 (лол)Бліндаж мєчти, рота вологих фантазій, армія вічного запорізького рейву. Сидимо в дніпровській області в лісі, місимо чорнозем чоботами й іноді обліччям й жопоюдрім тім виглядає приблизно так: два закодірованих роботяги, яких вихопили на вулиціобмежено придатний тємщікшрамований малолітній бон (теж обмежено придатний)декілька гарних дівчат одна з яких не моргає під час розмови, і ниє що її не взяли на гранотометницю (виглядає як психопатка, краш однозначно)купа дідів перехоплених по дорозі за чекушкоюдіякі жінки які не розуміють де вониа одна з них вже другий день овощіться практично не розмовляючипоки що в цій учебці я навчився:дві години носити 3 палети на 50 метрівказати "дозвольте"розбирати власний бліндаж щоб утеплити йогожоско рофлить з новоприбулих (я там був 3 день) дереалізація абсолютно неймовірного рівнявезе твоє тіло тачку з досками чере поле, а свідомість все ще обіймає її і ссить попросити поцілункухоча насправді бубніти на долю сильно не хочеться, один хуй це нічого не змінитьлюди смішні, начальство саме в рот їбало своє буття начальством, буржуйка приємно потріскує, сьогодні навіть кіт в бліндажі грівсяще б видали форму й почали чомусь вчить - можна було б сказати що все досить непогано а поки все як є#щоденник